У березні цього року виповнилося 150 років від народження Миколи Міхновського‚ піонера українського самостійницького руху‚ ідеолога української державної незалежности‚ автора знаменитої брошури „Самостійна Україна“‚ яка‚ за словами Дмитра Донцова‚ „зробила вражіння вибухлої бомби“‚ і не менш хвилюючої програми Братства тарасівців „Кредо молодого українця“‚ у котрій визначив головне завдання для себе і своїх однодумців: „Нашому поколінню належить створити українську національну ідеологію для боротьби за визволення нації і для створення своєї держави“.
Можна зрозуміти‚ чому цей ювілей не мав широкого державного відзначення: іде війна з Московією‚ нашим смертельним історичним ворогом‚ і якби М. Міхновський був тепер живий‚ то воював би у Бахмуті‚ на передовій лінії фронту‚ бо‚ за його словами‚ „доки хоч один ворог-чужинець залишається на нашій території‚ ми не маємо права покласти зброю“. Річ не в широкому відзначенні‚ досить було знайти спосіб для підкреслення тих морально-політичних принципів М. Міхновського‚ що повною мірою зостаються актуальними для сьогоднішньої воюючої України.
На жаль‚ ми не знайшли такого підкреслення. В оприлюднених Українським інститутом національної пам’яті „Інформаційних матеріялах до 150-річчя від народження Миколи Міхновського“ подані загальновідомі „Десять фактів про Миколу Міхновського“ і „Десять цитат з праць Миколи Міхновського“‚ теж часто вживаних і вже хрестоматійних. Але й словом не згадано „Десять заповідей“‚ адресованих свідомим українцям‚ серед яких є й ця: „Шануй діячів рідного краю‚ ненавидь його ворогів‚ зневажай перевертнів-відступників‚ і добре буде твоєму народові і тобі“.
За тридцять два роки відновленої державної незалежности ситуація з перевертнями-відступниками в Україні‚ звісно ж‚ змінилася‚ але ще далеко не в такій мірі‚ як закликав до цього М. Міхновський. Зокрема належної ненависти до ворогів України українська держава все ще не засвідчує. Навпаки – замість суворо карати‚ надає їм нові шанси шкодити Україні. Саме це‚ наприклад‚ сталося з відвертим україножером Віктором Медведчуком. Київ нащось погодився зробити цього злочинця предметом обміну‚ і той тепер в Москві активно створює чергову антиукраїнську політичну партію „Друґая Украіна“. Відповідних зрадницьких „кадрів“ вистачає‚ до В. Медведчука примкнули десятки негідників‚ які після 24 лютого 2022 року втекли до Росії або інших країн – як от очорнювач України у проросійських газетах Володимир Скачко‚ „політичний експерт“ Юрій Дудкін‚ журналіст Денис Жарких‚ політтехнолог Андрій Мішин‚ політолог Олександер Потьомкін‚ політтехнологи Кирило Молчанов і Олександер Дудчак‚ та низка інших покидьків‚ яким українська Феміда повинна була вчасно і на вповні законних підставах затулити їхні чорні писки.
Волосок з голови не впав таким відомим усій Україні україноненависникам‚ як Юрій Бойко‚ Нестор Шуфрич‚ Сергій Льовочкін‚ Вадим Рабинович‚ Євген Мураєв та багатьом-багатьом іншим українським горе-політикам. Не можна бути толерантними до невиправних ворогів України. Хіба не сором‚ що тільки тепер ось‚ 9 червня‚ В. Медведчука нарешті позбавили звання академіка Національної Академії Наук України? Так довго не могли обійтися без такого геніяльного вченого?
Тому годі дивуватися з усе нових рецидивів антиукраїнства. Нещодавно‚ в останній день травня‚ запрошений на телемаратон народний депутат від „Слуги народу“ Максим Бужанський відмовився говорити українською мовою‚ а коли йому дорікнули за це‚ нахабно покликався на 10-ту статтю Конституції України: мовляв‚ державна мова – українська‚ але держава ґарантує свободу й розвиток інших мов“. І ніхто йому не відповів‚ що саме „розвиток“ російської мови в Україні й був однією з причин поневолення України в царські і совєтські часи‚ а тепер заохотив Путіна до кривавої війни проти України і українців.
Тому поки імперська Московія не завалиться‚ „Десять заповідей“ М. Міхновського не втратять ваги і значення гострої протипутінської зброї.