Серед світових подій‚ котрі сталися за останні тижні і котрі немалою мірою торкаються України‚ є одна особливо значуща і водночас контроверсійна‚ тобто сприйнята в українському суспільстві і з схваленням‚ і з осудом. Маємо на увазі багатогодинне інтерв’ю Генрі Кісінджера для британського журналу „The Economist“ 19 травня.
Мова йшла про головні проблеми сучасного світу і про його дальшу долю. А хто може щось істотне сказати‚ як не цей визначний американський діяч‚ надзвичайно плідний дипломат‚ колишній Державний секретар США‚ лавреат Нобелівської нагороди миру‚ автор і головний виконавець „політики розрядки“‚ котра колись‚ у 1970-ті роки‚ розвіяла небезпечну напругу у взаєминах Америки з Китаєм і Радянським Союзом?
З тих часів міжнародне життя не стало‚ на жаль‚ безхмарним‚ про що мріяв Г. Кісінджер. Людство знову дійшло до небезпечного протистояння між демократією і тоталітаризмом‚ й лінія розлому донедавна‚ до 24 лютого 2022 року‚ пролягала по кордоні між Україною та Росією. Саме тому путінська Москва‚ злякавшись впливу демократичної України‚ пішла на неї кривавою великомаштабною війною.
Здавалося б‚ для всіх все зрозуміло. Аж ні. Рік тому під час виступу на Давоському економічному форумі Г. Кісінджер порадив Україні поступитися своїми територіями‚ чим викликав гостру і недвозначну критику з боку Володимира Зеленського. Президент України знайшов такі сильні слова й арґументи‚ що вони не могли не подіяти. Й от уже в липні того ж 2022 року Г. Кісінджер в інтерв’ю для німецького телеканалу „ZDF“ радикальним чином змінив свою позицію‚ заявивши‚ що Україна не повинна поступатися власними територіями.
Ще виразніше проукраїнське наставлення Г. Кісінджер виявив у згаданому вище інтерв’ю для „The Economist“. Ось дослівна цитата: „…Зараз ми озброїли Україну до такого рівня‚ коли вона буде найкраще озброєною країною‚ але при цьому матиме найменш стратегічно досвідчене керівництво в Европі. Якщо війна закінчиться так‚ як вона‚ ймовірно‚ закінчиться‚ коли Росія втратить багато своїх здобутків‚ але збереже Севастополь‚ ми можемо отримати незадоволену Росію‚ але також незадоволену Україну – іншими словами‚ балянс незадоволення. Отже‚ для безпеки Европи Україні краще бути в НАТО‚ де вона не зможе ухвалювати національні рішення щодо територіяльних претензій“.
Буде чи не буде так – це тільки версія‚ одначе в середовищі українських коментаторів вона викликала рішучий спротив. Бо‚ по-перше‚ хто вирішив‚ що Севастополь залишиться в Росії? По-друге‚ Україну візьмуть в НАТО і в Европейський союз саме для того‚ аби її контролювати‚ тобто позбавити суб’єктности‚ права бути собою? Об’єднана Европа і Америка бояться‚ що Україна стане занадто незалежною? Це‚ певна річ‚ наперед принижує українців‚ які засвідчили свою національну гідність в Студентській‚ Помаранчевій і Революції 2014-го.
Що на це можна відповісти? Гідности і незалежности українців не позбавить ніхто‚ якщо вони самі її не зречуться. А закид Г. Кісінджера з приводу стратегічно недосвідченої київської влади належить прийняти‚ бо на це є більш ніж досить підстав. Яка там стратегія‚ коли держава не годна вилізти з болота корупції‚ й скандали йдуть один за одним.
Вже після інтерв’ю в „The Еconomist“ „Українська правда“ опублікувала чергове журналістське розслідування під заголовком „Спецмародери. Як імпортери зброї вивели з країни мільярди гривень у розпал війни“.
І хтось когось хоче переконати‚ що Україну не треба контролювати?