Під час Другої світової війни багато „остарбайтерів“, які були примусово вивезені до Німеччини на працю, та родини, які були переслідувані, розуркулені, голодували 1933 року та були на засланні й не бажали далі жити в „комуністичному раю“, залишили Україну. Після війни вони опинилися на території Австрії та Німеччини, в американській, англійській та французькій зонах.
Згідно домовлення між керівниками США, Англії та СРСР люди з східніх та центральних областей України підлягали примусовій репатріяції на „родіну“, в Радянський Союз. Українці з Галичини та земель, що до 1939 року були під Польщею, та особи, що залишили Україну після Першої світової війни з урядом УНР репатріяції не підлягали. Тому становище так званих українських „східняків“ і „західняків“ було різне. За „східняками“ по всій Західній Німеччині їздили автами радянські офіцери разом зі своїми союзниками, щоб забрати людей з Великої України до репатріяційних таборів. До „східняків“ мали певне упередження й вихідці з західних областей України, члени та прихильники українських націоналістичних середовищ. Проти примусової репатріяції та таборових перевірок в обороні „східняків“ виступив своєю брошурою „Чого я не хочу вертатися до СССР“ Іван Багряний. В Новім Ульмі в 1945 році розпочав виходити „східняцький“ часопис „Українські вісті“. Тоді було створено Українську революційно-демократичну партію, членами якої були вихідці зі східніх та центральних земель України.
В роках 1948-1952 роках відкрилися двері для багатьох на виїзд до США, Канади, Бельгії, Англії, Франції, Австралії та інших країн світу. В тих країнах в 1950-их роках вони створили крайові комітети УРДП, а в США – Об’єднання українців революційно-демократичних переконань (OУРДП). Старанням членів УРДП в США, а пізніше й в інших країнах, постали Демократичне об’єднання бувших репресованих українців з-під совєтів (ДОБРУС) в США, Союз українців жертв російсько-комуністичного терору (СУЖЕРО) в Канаді, Товариство прихильників УНР, Леґіон ім. Симона Петлюри та 1975 року Фундація ім. Івана Багряного. Їхніми старанням 18 липня 1950 року в Ню-Йорку в CШA було створено молодіжну організацію, що не належала ні до Пласту, ні до СУМ, – Об’єднання демократичної української молоді (ОДУМ) та Товариство одумівських приятелів (ТОП). Рівночасно зі створенням цих організацій з’явилися їхні газети, журнали, бюлетені, інформаційні листки та інші видання.
За роки існування цих організацій, більшість з яких припинили своє існування, бо їхнє членство відійшло в потойбічний світ, назбиралося багато архівів та різних річників їхніх видань. Річники газет „Українські вісті“, „Український Прометей“, „Ми ще провернемось“, журнали „Нові дні“, „Молода Україна“, „Наші пропозиції“, „Наша боротьба“ та „Штурм“ вислані до Конґресової бібліотеки CШA y Вашінґтоні, до архіву УВАН в Ню-Йорку, до Українського національного музею в Чикаґо, до Ілинойського університету в Урбана-Шампейні, до Іміґраційно– історичного дослідницького центру при Міннесотському університеті, до Українського культурного і освітнього центру у Вінніпезі та інших архівних центрів у діяспорі.
Річники газет та журналів також вислано до Києво-Могилянської академії, Острозької академії, до Міжнароднього центру освіти у Львові, до Державного архіву-музею в Києві, до музеїв Тараса Шевченка в Каневі та діяспори в Львові та до багатьох інших університетів, бібліотек та музеїв у Києві, Полтаві, Запоріжжі, Миколаєві, Одесі, Харкові, Охтирці, Сумах та інших містах України.
Фундація минулого року видала двотомник „Українські вісті“ в Европі й Америці (1945-2000)“ – бібліографічний покажчик змісту газети, в якім подано авторів та короткий зміст поміщених статей. Ті книги вислано до Конґресової бібліотеки США у Вашінґтоні, до УВАН, НТШ та Ілинойського університету в Урбана-Шампейні. Архіви – листування Івана Багряного, Михайла Воскобійника, Петра Волиняка, Мар’яна Дального, Анатолія Юриняка, Федора Пігідо, Петра Шинкаря та багато інших – передано до УВАН в Ню-Йорку, а деяке листування – до Іміґраційно-історичного центру при Міннесотському університеті. Багато пропам’ятних значків, жетонів, летючок, програмок, квитків різних імпрез ОДУМ передано до музею Тараса Шевченка в Каневі.
Упродовж багатьох років східні філії ОДУМ США влаштовували виховні та відпочинкові табори свого членства на оселі „Верховина“, пізніше на своїй оселі „Київ“ в штаті Ню-Йорк, а західні філії в Міннесоті та на оселі ОДУМ „Україна“ в Лондоні, Канада, разом з одумівцями Канади. Навіть і цього року там відбувся табір виховників, відпочинку й бандуристів. Багато альбомів з таборів виховників та відпочинку на оселях ОДУМ та з життя і праці філій Філядельфії, Міннеаполісу, Чикаґо та інших філій зібрав фотографії та летючки й уставив в альбоми Юрій Криволап. Половина тих альбомів переслано в Державний архів-музей Києва, а 10 альбомів передано до Українського національного музею в Чикаґо, де також зберігається весь архів філії ОДУМ Чикаґо за 55 років праці.