Перший апеляційний суд загальної юрисдикції (судді Мелехов, Ізотьєва та Троян) засудив до 13 років суворого режиму українського військовополоненого правозахисника Максима Буткевича. Він брав участь у засіданні з відеозв’язку.
Про вирок Буткевичу 10 березня повідомив російський слідчий комітет. Його 6 березня „засудив“ так званий „Верховний суд ЛНР“. Правозахисника визнали винним за статтями про жорстоке поводження з цивільним населенням та застосування заборонених методів ведення війни, замах на умисне вбивство двох осіб та умисне ушкодження чужого майна.
За версією слідства, М. Буткевич у Сєвєродонецьку вистрілив із протитанкового ґранатомета, поранивши двох місцевих мешканок. Це мати і дочка Афоніни, а також чоловік на прізвище Сахан. Усі троє не з’явилися до суду. „Суд“ першої інстанції стягнув з М. Буткевича на користь Афоніних по мільйону рублів для кожної, на користь Сахана – 700 тис. рублів, а також зобов’язав Буткевича відшкодувати повну вартість ремонту квартири.
Українські правозахисники зазначали, що підрозділ М. Буткевича не вів бойових дій у житлових масивах і не мав у своєму розпорядженні озброєння, яке фіґурує в звинуваченні. Більше того, М. Буткевича не було у Сєвєродонецьку, а 4 червня його підрозділ взагалі не перебував у Луганській області.
Насправді М. Буткевич з початку червня та по 14-те число знаходився в районі Києва та Київської області. 14 червня М. Буткевич повідомив колеґам, що не може зустрітися, їхній підрозділ передислокують, і він проїжджає Полтавську область.
На засідання суду прийшли правозахисники Олег Орлов та Світлана Ганнушкіна, співробітники консульств Німеччини, Великобританії та Франції.
М. Буткевич командував другим взводом третьої роти 210-го окремого батальйону „Берлінґо“. У червні минулого року в районі населених пунктів Золоте та Гірське половина взводу потрапила під нічний мінометний обстріл, а вранці розвідник обманом завів українських бійців в оточення.
М. Буткевич – колишній журналіст, у минулому він працював на українських телеканалах та “ВВС”. Став співзасновником „Громадського радіо“, де у 2013-2014 роках був журналістом та ведучим. Багато років займався правозахисною діяльністю: входив до правління українського представництва Amnesty International, громадської ради при МВС. В останні роки він координував проєкт допомоги біженцям та шукачам притулку „Без кордонів“. Організація допомагала, зокрема, біженцям із Центральної Азії, Росії та Білорусі. У березні 2022 року правозахисник приєднався до ЗСУ.
У листопаді М. Буткевича було нагороджено чеською премією „Історія несправедливости“. Нагороду за нього отримав батько. Одночасно з Буткевичем „судом“ на Донбасі до 8 з половиною та 18 з половиною років колонії засуджено командира групи „Азова“ Віктора Похозея і військовослужбовця того ж полку Владислава Шеля.