ЧЕРКАСИ. – Пам’ятну дошку народному артистові України, головному дириґенту-хормайстру Черкаського народного хору Анатолієві Пашкевичу відкрили 11 лютого в обласній філармонії. А. Пашкевичу мало б виповнитися 85 років.
Керівництво та артисти філармонії у день народження А. Пашкевича побували на черкаському кладовищі та поклали квіти до його могили.
Після цього у філармонії відбулися урочистості з нагоди відкриття пам’ятної дошки. Черкаський народний хор та ансамбль “Росава” виконали кілька пісень, зокрема „Осипає цвіт калина“, „Ой, ти ніченько“, “Чебреці“, „Мамина вишня“. Разом із колективами виступали заслужені артисти, солісти філармонії, донька композитора Оксана Пашкевич, яка є учасницею Черкаського хору.
А. Пашкевича називали українцем із пісенною душею, що й нині надихає Черкаський народний хор під керівництвом Володимира Федаса та заслуженого артиста України Юрія Ільчука, розповіла ведуча Ольга Калина.
Присутні почули розповідь про А. Пашкевича: він народився в селі Довбиш Баранівського району, що на Житомирщині, а його талант розвинувся на Черкащині. З раннього дитинства він захоплювався піснею та грою на музичних інструментах. Годинами міг займатися на гармонії, а згодом на баяні та фортепіяні.
На Черкащині А. Пашкевич збирав, записував, аранжував народні пісні черкаського краю і відразу писав власні авторські твори для народного хору, розповів директор Черкаської філармонії Юрій Федоряка.
„У нас є велика місія і бажання, щоб найближчим часом була видана збірка всіх творів, написаних Анатолієм Максимовичем на Черкащині. А їх – понад 80. Ми їх збираємо. Хочемо провести вечір його пам’яті, повноцінний концерт. Збираємо матеріяли та хочемо здійснити ідею з фолк-оперою „Блудний син“, щоб симфонічна оркестра та Черкаський хор її виконали. Але в нас не вистачає деяких партитур, які він, як творча особистість, порозкидав по Україні. Ми їх шукаємо на Волині, в Чернігові. Ці частини опери він тотам писав і залишив. Це плянуємо на квітень. А влітку хочемо зробити фестиваль пам’яті Пашкевича. Це буде вперше. Зібрати всі колективи, які ним були створені та де він працював Волинський народний хор, ансамбль „Дарничанка“ Київської міської адміністрації, хор „Льонок“ Житомирської філармонії, Чернігівський народний хор“, – розповів Ю. Федоряка.
Виступає Черкаський народний хор. (Фото: Олександр Костирко)
За часів А. Пашкевича Черкаський народний хор був впізнаваним, адже його керівник започаткував вокальні традиції колективу та працював особисто з кожним артистом, розповіли ведучі. З того часу Черкаський народний хор виконав близько 80 авторських творів композитора на слова українських поетів Василя Симоненка, Дмитра Луценка, Тараса Шевченка, Миколи Негоди, Василя Гея, Йосипа Струцюка, Миколи Луківа, Леоніда Федорука. Ці композиції стали народними.
Ведуча О. Калина розповіла, що А. Пашкевич у своїх авторських новелах писав: „Буває, мелодія з’являється одразу, а буває й навпаки. Дні й ночі – пошуки, пошуки, пошуки… Важко знайти музичні образи. Здається, ніби мелодія гарна, а не лежить до неї душа – і край. І буде безліч отих варіянтів, і мине немало часу, аж доки не висловить свої почуття серце, а душа перетворить їх у мелодію. І тоді у надвечірню тишу злітає ширококрила пісня, що народжується, як дитина, щоб виростати й жити“.
Присутні зібралися біля робочого кабінету, в якому працював А. Пашкевич. Донька композитора О. Пашкевич та начальник Управління культури й охорони культурної спадщини Черкаської обласної адміністрації Олександр Шабатін відкрили пам’ятну дошку під супровід пісні-візитівки А. Пашкевича „Мамина вишня“, яку виконали ансамбль „Росава“ та солістки Катерина Овсієнко й Галина Боровицька.
„Анатолій Пашкевич, який пов’язав своє життя і творчість з нашою Черкащиною, зокрема і з найпотужнішим нині колективом – Черкаським народним хором – десятиліттями й нині своєю творчістю славить Україну й культуру в усьому світі. Приємно, що і зараз маємо змогу насолоджуватися творами у виконанні Черкаського народного хору, а ще маємо нащадків, з якими спілкуємося та працюємо. Й особливо важливо, що сьогодні, в умовах війни, відомий творець, великий українець продовжує стверджувати українську культуру за межами нашої країни. Упевнений, що культурний фронт, який ми несемо, стане важливим внеском для нашої перемоги над ворогом. І вже невдовзі, у мирній Україні, ми продовжуватимемо насолоджуватися творчістю Анатолія Максимовича“, – прокоментував О. Шабатін.
Дошка розташована біля робочого кабінету, в якому працював А. Пашкевич. Кабінет нині надали ансамблю „Росава“.
У моменти надхнення А. Пашкевича зупинити не можна було, розповів адміністратор філармонії, заслужений артист України Віталій Дука: „За ніч він міг написати хоровий твір, коли в нього було надхнення. А тоді міг о третій годині ночі телефонувати поетам і розповідати. Він розповідав, як писав „Степом, степом“. Фактично слова також він написав сам. Але він відчував, що поет і композитор не можуть бути в одній особі, тоді таке не проходило, і він долучав відомих поетів. Тому звернувся до черкаського поета Миколи Негоди, який трішки підправив текст“, – розповів В. Дука.
Урочистості з нагоди вшанування пам’яті мистця ведуча Вероніка Косенко закінчила словами А. Пашкевича: „Україна – це наші радощі й біди. Україна – це наші батьки. Україну я бачу в наших дітях. Будьте мудрі, не забувайте, чиї ви діти й чийого ви роду”.