Україна, Росія і решта світу живуть в очікуванні українського контрнаступу.
Ймовірно, він почнеться між кінцем квітня та серединою травня. Точний час залежатиме від погоди та графіка надходження західних озброєнь, бойової техніки та боєприпасів.
Найбільш вірогідним місцем завдання головного удару є південний напрямок, з метою перерізати зайнятий російською армією сухопутний коридор до Криму, а потім, розбивши південне угруповання російських військ, вийти до кримських перешийків. Однак цілком імовірно, що одночасно чи трохи пізніше українські війська завдадуть сильного удару десь на Донбасі і саме в тому місці, де російська сторона на нього найменше очікує.
Згадаймо, що торік переважна більшість експертів і російське командування чекали на головний удар ЗСУ проти Херсонсько-Бериславського пляцдарму. Але українське командування попередньо проконсультувалось із американськими штабами. Там провели комп’ютерне моделювання ситуації та дійшли висновку, що найбільш перспективним та несподіваним для противника буде удар не в Херсонській, а в Харківській області. І справді, розпочавши наступ на Херсон (що відволікло на пляцдарм російські резерви), українці потім здійснили несподіваний удар на Куп’янськ, Ізюм та Балаклію, і в результаті майже всю окуповану частину Харківської області було звільнено, а російські війська зазнали тяжкої поразки.
Думаю, що і перед нинішнім контрнаступом українське командування теж має намір проконсультуватися з американцями. Це розуміє і російське командування, яке аж ніяк не впевнене, що зможе відбити удар.
І ось російська сторона вкидає дезінформацію у вигляді секретних документів Пентагону та ЦРУ, поширених у соцмережах. Це було зроблено ще на початку березня (а деякі документи з’явилися на одному маловідомому ґеймерському ресурсі, можливо ще наприкінці січня), але широко відомо про це стало лише на початку квітня, коли на документи звернули увагу газета The New York Times та інші солідні видання. Вкинуті документи побудовані за клясичними законами дезінформації, тобто вигадана інформація сусідить там із абсолютно достовірною.
Такі прийоми широко практикували радянські спецслужби. Зараз із упевненістю сказати, що саме у цих документах відповідає дійсності, можуть лише чиновники Пентагону. Судячи з американської реакції та призначення розслідування витоків, достовірна і при цьому конфіденційна інформація є в документах, що втекли.
Очевидно, саме такою і була мета російських спецслужб – посіяти занепокоєння серед американського військово-політичного керівництва та американських союзників. У тому, що за вкиданням документів Пентагону стоїть саме Росія практично ніхто не сумнівається. Гадають лише, яка з російських спецслужб причетна до витоку. Конкретне їхнє завдання в даному випадку – максимально утруднити взаємодію українських та американських військових напередодні очікуваного українського контрнаступу як у пляні консультацій, так і в пляні передачі розвідувальної інформації. Задля цього російські спецслужби пішли на ризик викриття свого крота (або кротів) у Пентагоні, а можливо, й у ЦРУ. Це ще раз доводить, що для Путіна та його оточення результат війни з Україною – питання життя та смерти.
Але, судячи з тих документів, які аналізують американські газети, особливо важливих секретів там не міститься – передбачуваний кріт навряд чи має доступ до українських військових плянів.
Інформація про переговори на початку лютого представників ПВК „Ваґнер“ з Туреччиною про можливу закупівлю зброї для бойових дій в Україні та Малі може виходити з справжнього документа американської розвідки, але може бути фабрикацією російських спецслужб, яка, ймовірно, відображає реальні переговори людей Пригожина з турками. Це вкидання покликане підірвати довіру між США та Туреччиною.
А ось що в злитих документах точно не відповідає дійсності, то це дані про співвідношення українських і російських втрат убитими – начебто сумарні втрати ЗСУ на початок березня цього року в 4.1 раза перевищують втрати російської армії.
Це суперечить даним Пентагону, що раніше публікувалися. Журналісти вже звернули увагу на те, що саме скан документа, що містить дані про втрати, перед публікацією обробився. Нарешті, оприлюднені в документі цифри втрат просто суперечать здоровому глузду.
За даними незалежного розслідувального сайту Oryx, до ранку 9 квітня візуально підтверджені втрати російської сторони у тяжкому озброєнні та техніці становили 10,005 одиниць, а української сторони – 3,162 одиниці. При цьому втрати сторін у бронетехніці сухопутних військ, співвідношення, між якими найбільше корелює із співвідношенням людських втрат убитими та пораненими, склали відповідно 6,116, включаючи 1,928 танків, та 1,904 одиниці, включаючи 489 танків. Це дає співвідношення втрат 3.2:1 на користь України. За період із 4 по 9 квітня російські втрати у бронетехніці зросли на 34 одиниці, у тому числі на 12 танків, а українські зменшилися на 6 одиниць, включаючи 6 танків. Зменшення українських втрат відбулося за рахунок виключення дублів, тобто тих танків та бронемашин, які раніше було пораховано понад один раз. Очевидно, підтверджені втрати ЗСУ в бронетехніці за 4-9 квітня були дуже невеликими. Раніше, за період з 26 березня по 4 квітня, співвідношення підтверджених втрат у бронетехніці склало 7.4:1, а по танках – 10:1. Таке різке відносне зростання підтверджених російських втрат у бронетехніці, можливо, пов’язане не лише з їх реальним зростанням на полі бою, але й таким чинником, як зниження числа блекаутів в Україні у зв’язку зі зменшенням як російських атак на енерґетичну інфраструктуру, так і витрати електроенерґії у зв’язку з потеплінням. А ця обставина значно збільшила можливості української сторони викладати у соцмережі відеопідтвердження російських втрат. Тому я вважаю, що точніше відображає співвідношення людських втрат коефіцієнт 4:1 на користь України. Таким був коефіцієнт співвідношення підтверджених втрат у бронетехніці до початку масових відключень електроенерґії через російські ракетні атаки. Таким чином, реальне співвідношення людських втрат протилежне тому, що наводиться в документі Пентагону, що втік у мережу.
Інтенсивна кампанія з різкого перебільшення українських і настільки ж різкого применшення російських людських втрат, що проводиться Росією останніми тижнями, спрямована насамперед на громадську думку України та країн Заходу. Це спроба змусити Україну сісти за стіл переговорів із аґресором ще до початку українського контрнаступу. Але на очевидну дезінформацію ніхто не купився. І у Києві, і у Вашінґтоні, і в европейських столицях зараз відмовляються вести переговори з Путіном. Усі сподіваються на успіх нового українського контрнаступу.
Його результати напевно визначатимуть північноатлантичну перспективу України.
Питання про вступ України до НАТО обговорюватиметься на саміті у Вільнюсі 11-12 липня. Успіх контрнаступу підвищить шанси на те, що на саміті у тій чи іншій формі піде запрошення України до НАТО.