Схилімо голови і пом’янімо добрим словом і щирою думкою жалю вірну дочку українського народу, невтомну і жертовну працівницю на культурно-просвітницькій ниві України, діяльного і самовідданого борця за утвердження Української держави, її мови й культури, Української справи, активногоу учасницю і організаторку громадських заходів і перебудовчих процесів на Харківщині і в Україні, видатну українську, громадсько-політичну і культурно-просвітницьку діячку Валентину Овод, яка передчасно, в день свого народження 18 травня 2023 року пішла від нас у вічність. Схилімо свої голови і прапори!
В. Овод народилася 18 травня 1947 року в селі Носівка Чернігівської области в українській родині ветерана Другої світової війни. Розпочала трудову діяльність 1965 року робітницею на будівництві в Києві. Після одруження переїхала в Харків і поступила на філологічний факультет Харківського державного університету, який закінчила 1975 року.
Працювала педагогом, вихователькою в освітніх та трудових колективах Харкова, вела культурно-масову та просвітницьку роботу. З 1986 року і до кінця своїх днів – секретар Культурологічного товариства „Спадщина“ – першого в Харкові неформального громадського об’єднання, яке стало основою для формування та розгортання роботи багатьох інших громадських об’єднань в процесах демократизації, боротьби за свободу і незалежність України на Харківщині. Цій роботі приділяла велику увагу та жертовні зусилля по всіх напрямках діяльности Товариства; була ініціяторкою і організаторкою культурно-масових заходів в Українському культурному центрі „Юність“, багатьох загальноміських і обласних заходів української громади; вела активну організаційну, культурно-масову і просвітницьку роботу в товаристві „Просвіта“ ім. Т. Шевченка; виступала з культурно-просвітницькими програмами по Харківському і Київському радіо і телебаченні.
За активну участь у громадсько-просвітницькій роботі зазнавала багаторазових репресій від органів тодішньої влади, вісім разів притягувалась до адміністративної і судової відповідальности, зазнавала зазнавала побоїв, фізичних травм, ушкодження здоров’я. Була діяльною членкою Всеукраїнського товариства політичних в’язнів і репресованих, Конґресу української інтеліґенції, Всеукраїнського об’єднання ветеранів. Авторка кількох збірок оповідань.
Визначну ролю відіграла В. Овод в справі відновлення релігійного життя в Харкові та області. Спільно з іншими членами та керівниками „Спадщини“ брала активну участь в організації масових громадських демаршів перед владою з вимогою дозволити діяльність релігійних конфесій і передати громадам храми, які збереглися але використовувалися не за призначенням. Їхніми зусиллями під час суботників було упорядковано будівлі і території багатьох храмів Харкова.
Ось її останні слова: „Дорогі друзі, з Днем вишиванки! Сьогодні в мене день народження. Так сталося, що не тільки народження. Життя має початок, має і кінець. А з більш глибокої точки зору – життя вічне. Я померла, не сумуйте. Мені тепер краще. Я буду з вами. Мій телефон – у мого чоловіка Григорія Бурхая. Моїми словами зараз пише до вас мій помічник. Я буду з Вами: у книжках, спогадах, моїх архівних матеріялах і в тій науці, яку я все життя передавала. Дякую всім, з ким ми були знайомі. Згадуйте мене та цінуйте все, що я за це життя напрацювала. Будьте щасливими“.
Вічна пам’ять Валентині Овод!
Спомин підписали численні керівники та члени всеукраїнського Товариства політичних в’язнів і репресованих, Міжнародної ліґи українських матерів і сестер, Національної спілки письменників України, Українського фонду культури, Громади на захист Конституції та прав людини-громадянина, Товариства „Просвіта“ ім. Тараса Шевченка, Конґресу українських націоналістів, Всеукраїнського об’єднання ветеранів, Спілки офіцерів України та інші.