Історія українсько-польських літературних взаємин має багато цікавих сторінок. Однією з них є перекладацтво загалом і тлумачення рідною мовою поетичних текстів. Тут чимало досягнень, і передусім – славетна поема „Пан Тадеуш“ Адама Міцкевича в точній інтерпретації великого майстра віршованого перекладу Максима Рильського, як і його ж переспіви Міцкевичевих „Кримських сонетів“.
Згадав про це, читаючи збірку інтимно-філософських поезій Марії Павликовської-Ясножевської (1891-1945) „Поцілунки“, видану ще 1926 року, в тлумаченні українською письменника зі Львівщини Богдана Смоляка.
Цей переклад не буквальний, радше доволі вільний у відбитті образних особливостей ориґіналу, ближче до якого окремі вірші з цієї збірки переклали Дмитро Павличко, Воло-димир Лучук, Надія Панчук, Яніна Волосецька-Аль-Коні. Теперішній же, повний і метафорично багатший, дає змогу збагнути як ліричний світ польської поетеси, так і цікаву поетику Смоляка-перекладача.
Книга „Поцілунки“ ілюстрована кількома етюдами інтерпретатора, містить передмову письменника, доктора філології Миколи Зимомрі і письменника-видавця Олександра Масляника, а також копію одного з ориґінальних перевидань однойменної збірки лірики, яка й нині дуже приваблива:
Вірші мої наче квіти – пахнуть,
хай що б там було, і наче квіти роняють пелюстки на вітер.
У неозоро-самотніх полях Ватерлоо
зірвані квіти…
Шумськ, Тернопільська область