20 лютого мешканці міста Нові Санжари на Полтавщині, де зареєстровано понад 8,000 мешканців, зранку перекрили дорогу до селища, щоб не пропустити автобуси з людьми, вивезеними з Китаю, де було виявлено масові захворювання від так званого короновірусу. Їх вирішили розмістити на двотижневий карантин в медичному центрі Національної ґвардії „Нові Санжари“.
Про події розповіли численні інформаційні аґенції, зокрема ВВС. Ще до початку евакуації українців з Китаю панічні настрої охопили населення в інших реґіонах, зокрема біля Львова, Тернополя. Люди ніби не чули, що везуть не хворих, а здорових українців, яким загрожує хвороба, що таке організоване вивезення і карантин ґарантують безпеку всієї України, що так вчинили інші держави.
Літак з 73 українцями та чужинцями спершу приземлився на летовищі Бориспіль, щоб поповнити пальне, після чого вилетів до Харкова. А вже звідти евакуйованих повезли до Нових Санжар. У селищі вантажівками перекрили дорогу, почали палити шини, закидали камінням автобуси і вибили шиби.
Сталися сутички між поліцією, Національною ґвардією та місцевими мешканцями. Голова Національної поліції України Ігор Клименко повідомив, що було затримано 24 місцевих мешканців, у сутичках потерпіли дев’ять правоохоронців.
До селища прибули з Києва представники влади. Заступник Міністра внутрішніх справ Антон Геращенко повідомив: „Декому стане соромно за те, що вони закликали не приймати на Батьківщіні своїх співгромадян. Не треба судити весь українській народ по безглуздих екзальтованих діях декількох сотень спровокованих осіб“. А. Геращенко одним з перших зауважив, що ці події не чинять доброї слави Україні у світі, а також свідчать про глибоку освітню кризу в країні.
Страх і протести мають свої причини, кажуть психологи. Соціяльний і військовий психолог Олег Покальчук підкреслив, що людям притаманні панічні настрої і страхи. Така поведінка проявлялася після аварії у Чорнобилі, коли жителі інших реґіонів боялися переселенців із зони радіяційного враження.
„Це механізм психічної реакції, що виникає внаслідок зовнішнього впливу. А в Україні, як свідчить багато подій, схильність до проявів реактивного психозу розвивається“, – сказав О. Покальчук у коментарі ВВС. Люди ще мають низький рівень критичного мислення та поінформованости, не вміють перевіряти інформацію. Місцеві керівники не могли людям чітко пояснити, що відбувається і плянується.
У той же час страхи і паніка навколо коронавірусу мають не лише психологічні пояснення. Протести людей проти евакуйованих можуть бути керовані зовні. Події негайно показали російські засоби масової інформації, наголошуючи, що українці „справжні дикуни і варвари, які не пускають додому своїх співгромадян“. Такі пояснення влаштовують декого і всередині країни з числа тих, хто хоче дестабілізації і підриву авторитету центральної влади.
Озвалися люди у соціяльних мережах. Засновник освітньої плятформи „Prometheus“ Іван Примаченко вважає, що ситуація у Нових Санжарах яскраво демонструє кризу освіти в Україні: „Частина населення не вірить у вакцинацію, зате вірить в те, що перехворів на кір – отримаєш пожиттєвий імунітет від рака. Варто лікувати українську освіту. Критичне мислення і медіяграмотність, базова біологія і математика, основи держави і права, розвиток емпатії і науковий метод. Ліки давно відомі“.
„Ми маємо мільйони громадян, у яких взагалі немає критичного мислення, і які легко деґрадують до стану „спалити відьму“, передивившись пару випусків новин. От освіта так освіта“, – пише фінансист Сергій Фурса.
„Огидно і соромно. Не витримало наше населення іспиту на вірус. І на заході, і на сході країни. Емпатія, милосердя, повага до ближнього, взаємна підтримка – це, виходить, не про нас?“, – пише Анатолій Гриценко.
Провідні християнські Церкви України виступили з заявами у зв’язку з поверненням додому громадян України, евакуйованих із ураженого коронавірусом Китаю, яких на місцях намагаються не впустити на медичне спостереження.
„Страх і відчуження підштовхують людей до несприйняття, – мовиться в заяві Православної Церкви України. – Але ми зобов’язані вказати на моральну сторону виклику, з яким зіткнулося наше суспільство. Кожен з нас може і має зрозуміти, як нам ставитися до тих, кого евакуюють з Китаю – так само, як би ми хотіли, щоби поставилися до нас, якщо би ми опинилися на їхньому місці! Отже, нехай страх перед хворобою не затуманює наші розум і совість, нашу людяність! Нехай Господь дасть усім нам, як суспільству, мудрість та витримку, збереже від пошести згубної хвороби та від згубної ненависти й відчуження!“.
Патріярх Української Греко-Католицької Церкви Святослав заявив: „Мені дуже боляче чути про спротив громадян України щодо повернення наших співвітчизників, які опинилися в зоні небезпеки сучасного коронавірусу в Китаї. Така реакція людей є зовсім не християнською. Для того, щоб перебороти страх, бракує відчуття людяности й чесноти християнської любови до ближнього. Не таким небезпечним є коронавірус, як вірус ненависти й зневаги до людини. Якщо коронавірус можна побороти різними медичними засобами, то від вірусу ненависти нас може захистити лише сила любови. Прошу всіх людей, які називають себе християнами, утриматися від усякого виміру ненависти та не чинити перешкод для повернення до своїх домівок синів і дочок України“.
Я дозволю собі нагадати події серпня 1970 року, коли епідемія холери охопила південь України, коли люди вмирали у Одесі, Керчі, а влада боялася сказати правду, закликала щодня мити руки з милом, застерігала від „кишкових захворювань“. Тоді теж почалася паніка, але потяги і літаки усе ще везли людей з смертельно небезпечних міст, заробляли гроші самодіяльні перевізники. Коли небезпека стала явною, на 40 днів було закрито вражені міста, але преса й далі мовчала про епідемію. Померлих вже не повернути.
Вірус з Китаю не спричинився до такого лиха саме завдяки завбачливості влади, її увазі до українців за кордоном, рішучому впровадженню карантину. Чи не доцільніше тепер спільно подбати про готовність карантинних служб, про медичну освіту населення, при приборкання недругів, які сіють паніку при найменшій нагоді?