20 жовтня не стало одного з найвідоміших закарпатських науковців та громадських діячів Михайла Тиводора. Народився він 7 лютого 1936 року в селі Бедевля Тячівського району. 1953 року закінчив Тячівську середню школу і вступив на історичний факультет Ужгородського державного університету. До 1966 року працював учителем історії Дубівської середньої школи на Тячівщині, одночасно навчався в аспірантурі Інституту мистецтвознавства, фолкльору та етнографії Академі Наук України в Києві. 1968 року захистив кандидатську, 1994 року – докторську дисертацію‚ обидві – за спеціяльністю „етнографія“.
Д-р М Тиводар – автор фундаментальних праць „Традиційне скотарство Українських Карпат другої половини XIX-першої половини XX ст. Історико-етнологічне дослідження“ (1994), „Закарпаття: народознавчі роздуми“ (1995), „Етнологія: навчальний посібник для студентів“ (1998), „Етнографія Закарпаття“ (1999). Є автором монографії про відомого закарпатського науковця та письменника Федора Потушняка, який був його викладачем в університеті. Написав також фундаментальну працю про своє рідне село Бедевля.
М. Тиводар належав до еліти закарпатських науковців. Свого часу перебував в епіцентрі політичних подій краю. Коли у серпні 1989 року було створено Ужгородську організацію Народного Руху України‚ д-р М. Тиводар негайно став її членом. У березні 1990 року його обрали депутатом обласної ради‚ де очолив депутатську групу „Демократична плятформа“, до якої увійшло 23 депутати. В умовах поступового виходу України зі складу СРСР московська влада вишукувала різні можливості для збереження старих порядків. Одним з них стало створення Товариства підкарпатських русинів, яке мало протистояти Рухові, „Просвіті“, Товариству української мови.
Після провалу московського путчу 19 серпня 1991 року прокомуністична більшість в обласній раді почала нав’язувати ідею автономії Закарпаття. Група М. Тиводара висловила свій протест‚ надіславши відповідний лист на адресу Леоніда Кравчука, тодішнього голови Верховної Ради України.
Д-р М. Тиводар стверджував, що не можна говорити про Закарпаття як про багатонаціональний край, якщо українці в ньому становлять майже 80 відс. Потрібно говорити про українське Закарпаття, в якому, поруч з українцями, проживають національні меншини угорців, румунів, словаків, німців та представники інших етнічних груп.
Вчений вважав, що перспективи русинський рух‚ ні етнографічний‚ ні політичний‚ не має жодної. А відновленя незалежної української держави сприятиме подальшій інтеґрації української нації не тільки політично, а й культурно.
Д-р М. Тиводар прожив гідне життя, був активним до останніх днів, а його наукову і громадську спадщину нам ще належить дбайливо вивчити і усвідомити.
Ужгород