КИЇВ. – 22 липня у столиці освятили та урочисто відкрили меморіяльний барельєф на честь очільника українського церковного визвольного руху Миколи Борецького. Він народився 19 грудня 1879 року в місті Сарни в родині священика. Походив з родини нащадків київського Митрополита Йова Борецького (1560-1631). У 1901 році закінчив Київську духовну семінарію та педагогічні курси у Харкові. У 1904 році був висвячений на священика та служив в парафіях у селі Коханівці, у містах Жмеринки та Гайсині на Вінниччині. З осені 1914 року перебував на фронтах Першої світової війни – служив капеляном 250-го піхотного полку, а разом з тим і благочинним 65-ої дивізії російської імператорської армії. Після повернення з фронту навесні 1917 року М. Борецький став настоятелем Миколаївського собору в Гайсині й невдовзі був обраний головою міської ради, поринувши у вир визвольних змагань. Влітку 1921 року, переслідуваний радянською владою, о. Микола оголосив про свою приналежність до щойно створеної Української автокефальної православної церкви. На Другому Всеукраїнському православному соборі в жовтні 1927 року єпископа Гайсинського М. Борецького обрано на Митрополита Київського і всієї України замість Василя Липківського, усунутого з посади радянською владою.
Барельєф відкрито на стіні будинку, в якому в 1927-1930 роках мешкав митрополит. У ньому предстоятель звершував підпільні богослужіння, а радянські карателі з НКВД встановили за цим будинком цілодобовий нагляд. Саме тут 17 червня 1930 року вони заарештували митрополита, якому було висунуте обвинувачення в тому, що він, „використовуючи своє становище митрополита автокефальної Церкви, проводив протягом 1929 й початку 1930 року антирадянську роботу, що полягала в систематичних виступах його з церковної кафедри Софіївської церкви Києва з контрреволюційними промовами, що виховували людність в антирадянському дусі“.
М.Борецького перевезли до Москви, а згодом до Ярославля, де він тяжко захворів. Відмовившись підписати заяву до Папи Римського про відсутність у Радянському союзі переслідувань за релігійною ознакою, він був доведений тортурами до божевілля та невдовзі переведений до Соловецького табору, а згодом до психіятричної лікарні, де його закатували в 1937 році.
Встановлення барельєфа Митрополита Київського і всієї України М. Борецького ініціював речник Генерального штабу Збройних сил України, відомий український історик, краєзнавець і громадський діяч Андрій Ковальов. Автором барельєфа є український скульптор Олек-сандр Михайлицький.
Митрополит Василь Липківський та його майбутній наступник Микола Борецький.
Освячення барельєфа з благословення Митрополита Київського і всієї України Епіфанія очолив Архи-єпископ Вишгородський Агапіт (Гуменюк), намісник Михайлівського Золотоверхого монастиря. Музичний супровід події забезпечив сержант Збройних сил України, народний артист України, лавреат Шевченків-ської премії за 2022 рік Тарас Компаніченко.
Участь у події взяли військові, духовенство, а також провідні українські історики, які досліджують історію українського церковно-визвольного руху. Зокрема, онук митрополита УАПЦ В. Липківського Костянтин Липківський, доктори історичних наук Арсен Зінченко, Ірина Преловська, Ігор Гирич, голова Київської обласної організації Національної спілки краєзнавців України Григорій Савченко, голова наглядової ради благодійного фонду „Героїка“ Ростислав Мартинюк та інші. Більшість із них були нагороджені на заході пам’ятною відзнакою „За збереження пам’яті про український церковно-визвольний рух“. Вручали нагороди Андрій Ковальов та Архиєпископ Агапіт.