СМІЛА, Черкаська область. – 19 лютого виповнилося б 80 років талановитому поетові зі Сміли Василеві П’ятуну-Діброві, який народився в селі Мельниківці Смілянського району. Пішов у засвіти 2008 року.
Закінчивши ремісниче училище в Смілі, він тривалий час жив і працював у Києві. Був учасником Народного ансамблю танцю „Молодість” при Київському державному університеті ім. Тараса Шевченка, працював в інституті надтвердих матеріялів, кореспондентом газети „Молода гвардія”, друкував вірші у провідних часописах України і в газеті „Наше слово”, Варшава. Став автором поетичних збірок „Царство очей твоїх”, „При свічі громничій”, „Візії віщого птаха”. Багато з його віршів покладені на музику. Його талант розквітав тоді ж і разом з відомими українськими поетами-шестидесятниками, у чомусь із ними переплелася й доля…
На жаль, життя склалося так, що поет не зміг віддати себе повністю творчості. Він змушений був повернутися з Києва до Сміли, на прожиття заробляв, викладаючи у професійно-технічному училищі. Із здобуттям Україною Незалежности провадив активну громадсько-політичну діяльність: очолював літературно-мистецьке об’єднання „Тясмин”, ініціював встановлення пам’ятного знака в селі Куцівці на місці, де була садиба видатного українського письменника Тодося Осьмачки.
Про нього найтеплішими словами згадали на вшануванні у Центральній міській бібліотеці Сміли ім. Олени Журливої. Теплий, щемливий захід організували літературно об’єднання „Тясмин” і літературно-мистецьке об’єднання „Надхнення”, комунальне підприємство „Медіа-центр”, а також – вдова поета Галина. Вів його поет Анатолій Горбівненко. Пісні на слова В. П’ятуна-Діброви виконали Микола Сюмак (автор музики) і солістка Світлана Кривошея.
А. Горбівненко озвучив на заході думку українського літературознавця, доктора філологічних наук, професора Черкаського національного університету ім. Богдана Хмельницького Володимира Поліщука про те, що В. П’ятун-Діброва є недооціненим в Україні поетом. Мабуть, це так, але саме в маштабі України, бо в Смілі на вшануванні ювілею спочилого поета присутні згадували про нього з глибокою повагою, щирим сумом.