СИРАКУЗИ, Ню-Йорк. – 3 червня у Школі українознавства ім. Лесі Українки відбувся випускний вечір. Програма вечора була у великій залі македонської парафії. Цьогоріч в 11-ій клясі школи вчилося 15 студентів, а завершило школу матуральним іспитом 14, а саме Софія Артимович, Христина Барна, Aнна Біґґс, Катя Боєва, Вікторія Василевська, Софія Гевко, Калина Данненберґ, Вікторія Данилишин, Василь Жмурко, Діана Мельниченко, Володимир Федик, Максим Череватий, Денис Цимбала і Олег Юрченко. За 70 років праці школи, такої кількости випускників ще не було, тож гарно організована програма зібрала на святі понад 350 гостей.
Гарно виготовлені програмки випускного вечора зі світлинами випускників покладено на всіх столах. Мистецькою програмою на зміну вели молодші учні Олександр Пушкаренко і Меланія Гойдало, Остап Весна і Юліана Якимів, Артур Барна і Маруся Дмитрик. Перед глядачами висіло також велике табло випускників – діло мистецької праці вчительки культури та літератури Анни Перун.
Під звуки маршу “Гей! Там на горі Січ іде” та оплески присутніх, на залю за чергою входили гарно одягнені у вишиванки радісні випускники з батьками.
Фотографувались. Відтак сідали за почесним столом перед сценою. Над ними висів великий двомовний напис “Вітаємо“. Слідував національний славень у виконанні всіх присутніх, а відтак директорка Світлана Біґґс роздавала випускникам дипломи з нагоди закінчення Школи українознавства. Для неї це також особлива подія, бо цього року школу закінчила вже її друга донечка, а директор передала свої обов’язки вчителеві історії Сергієві Стефанюку, тому не без хвилювання звучало її прощальне слово. Вона зворушливо вітала випускників і бажала їм щастя та дальших успіхів у навчанні та в житті, а студенти обдаровували її квітами.
Директорка сказала: “Сталося так, що доля порозкидала нас, українців, по всьому світі. Перебуваючи за межами України, ми стараємося триматися один одного, жити разом. Наші попередники завжди берегли і передавали своїм дітям мову їхніх прадідів, батьків, їхні звичаї та традиції, організували українські школи, друкували рідною мовою газети, книжки та журнали. Так само і ми, теперішнє покоління, посилаємо наших дітей до вже заснованої Школи українознавства. Метою школи було і є забезпечити виховання нашої молоді поза межами України і навчити її бути українцями на чужині. Ця мета залишається спільною і для сучасних, і для майбутніх поколінь, батьків, учителів та інших діячів, бо де, як не в рідній школі наші діти навчаться розуміти красу рідного слова, пошани до свого історичного минулого і виховаються в любові до рідного краю… Тільки разом ми можемо виховати наших дітей справжніми українцями”.
Звертаючись до випускників, директорка сказала: “Диплом, який ви отримали, є свідоцтвом вашої зрілости в українознавстві; він дуже міцними нитками пов’язує вас з українським народом, з Україною. Не забувайте, що перед вами стоїть дуже важке, але почесне завдання – поширювати знання про Україну, про її історію та культуру в англомовному світі”.
Як інспектор і представник Шкільної ради УККА, автор цієї статті вітав випускників та їхніх батьків і висловив радість з приводу цього великого та радісного свята, подякував батькам за те, що дбали про рідну школу та впродовж 11 років посилали до неї своїх дітей, але й висловив смуток, мовляв: “Перед нами – найкращий цвіт української молоді в нашому місті. Одначе, якщо в наших домівках не будемо бережливо піклуватися про нього, якщо не забезпечимо йому українського середовища, рідного товариства, то він може швидко зів’яти. В Америці можете заробити мільйони, але якщо не будете у ваших родинах спілкуватися рідною мовою, якщо не буде у ваших хатах української газети та української книжки, то загубите найцінніший для вас скарб – загубите ваших дітей, ваше власне покоління. Дай Боже, щоб цього не сталося!”.
Після представлення учителів випускники обдаровували їх квітами. Згодом молодші учні гарно прощали випускників, деклямували вірші, співали пісню “Це свято щасливе” та інші пісні, дзвонив останній цього року дзвінок. Святкову громаду розважав місцевий сумівський танцювальний ансамбль “Одеса”, що діє під керівництвом Славки та Христини Бобецьких і Григорія Лісничого.
З побажаннями випускникам виступили також колишня вчителька садочка Розмері Фрушело, Андрій Гевко – вчитель релігії та голова Батьківського комітету Лариса Данненберґ. Під оплески присутніх на святі окремо представляли колишніх випускників школи.
Під кінець мистецької програми випускників вітав і благословив у щасливе майбутнє та бажав їм усього найкращого парох УГКЦ св. Івана Хрестителя о. декан Михайло Дубович.
Опісля був бенкет і танцювальна забава до пізньої ночі при звуках оркестри “Черемош”, а випускники запрошували своїх учителів і батьків до танцю.