28 лютого 1898 року в готелі „Афіни”, що в Олешках, було знайдено мертвим полковника Федора Піроцького. 22 травня в газеті „Юг” надрукували замітку, що не потребувала коментарів: „Жодних грошей при ньому не знайшли, і знайомі влаштували йому похорон у кредит, за рахунок описаного і пізніше проданого майна. Виручено всього 65 рублів”.
Між тим, у сусідньому селі Маслівці Піроцький мав маєтності, успадковані від дядька. Та недоброзичливці відсудили безсумнівну спадщину, скориставшись типовим для російської бюрократії перекрученням українських прізвищ – у деяких документах Піроцький значився як Пероцький. Він змушений був покинути спадщину, але не поїхав до Петербурга, де прожив більшу частину життя, а зупинився в Олешках. Містом ширилися чутки, що його несподівана смерть не була випадковою, йому, мовляв, помстилася петербурзька мафія кінного трамваю, яка втрачала через нього великі гроші. Адже Ф. Піроцький не був звичайним військовим, він був винахідником електричного трамваю. І хоч його перший експериментальний трамвай проїхався Петербургом ще 1880 року, та експлуатація його у столиці російської імперії розпочалася аж 1907 року.
Як відомо, у XІX ст. електрика еволюціонувала з фантастики у рушійну силу промислової революції. Серед видатних імен був на жаль призабутий Ф. Піроцький.
Як і більшість видатних українців він мав козацькі корені. Народився 17 лютого 1845 року в колишньому сотенному містечку Сенча Лохвицького повіту Полтавської губернії в родині військових лікарів.
За традицією і Ф. Піроцький став військовим, освіту здобував у Костянтинівському кадетському корпусі в Санкт-Петербурзі та Михайлівській артилерійській академії. Ще навчаючись в академії, під час практики на військових заводах Фінляндії, Піроцький звернув увагу на велику кількість водоспадів у цій озерній колонії, з яких лише декілька приводили в рух механізми заводів. Це незабутнє враження краси і сили спонукало його до роботи над передаванням за допомогою електрики „рушійної сили від пунктів виробництва (водоспади, парові машини) до місць споживання (міста, заводи)”. Незабаром він презентує проєкт, який ляже в основу створення ГЕС.
На початку 1870-их років Піроцький розробив спосіб передачі електроенерґії через залізний дріт, закріплений телеграфними ізоляторами на дерев’яних стовпах. Він також звернув увагу на „дармові” електричні лінії – залізничні колії. У той час змінний струм, напругу якого б реґулювали трансформатори, ще не був відкритий, застосовували лише струм постійний. Для його передачі на чималу відстань без значних втрат потрібні були провідники великого перерізу. У якості таких Піроцький зокрема і запропонував використати залізничні рейки. Він посилено працює над технологією отримання, передачі та перетворення електричної енерґії в механічну, і, зрештою, опановує струм.
Володимирський узвіз у Києві через два роки після відкриття першого у Східній Европі пасажирського трамваю.
1875 року на ділянці Сестрорецької залізниці Піроцький запустив вагони на електротязі, електрифікувавши майже версту шляху. Його досліди довели, що від рейкової контактної мережі можна приводити в рух залізничні вагони. У 1875-1876 роках він завершує серію успішних дослідів на дільниці Сестрорецької залізниці. У цих дослідах одна рейка була прямим, друга зворотним (земляним) провідником; приймачем енерґії був електродвигун.
Після цього Ф. Піроцький купив навмисне найважчий двоярусний вагон кінної залізниці на 40 пасажирів і вагою у 6,550 кг, переобладнав його на електротягу і 1880 року запустив на центральній вулиці Петербургу. Пішоходи і пасажири бричок не стримували страху і здивування. Містика! Вагон рухався дорогою без коней.
Піроцький опублікував винахід у міжнародному „Інженерному журналі”. Через рік, 16 травня 1881 року, брати Сіменси запустили у Берліні, а згодом і по всій Европі, трамваї системи Піроцького. На даний момент Берлінський трамвай є найстарішим у світі з нині діючих систем міського електричного транспорту.
Зарясніли захоплені відгуки в газетах, про успіх писали науково-технічні журнали. 1881 року Піроцький демонстрував схему свого винаходу на Паризькій міжнародній виставці. Здавалося, незабаром трамвай піде вулицями міст імперії. Та на заваді стала консервативність, відсталість Росії, особливо її столиці. Місцеві олігархи стіною стали перед трамваєм. Виняток склав лише Київ. Адже на Київських горах не могли довго затриматись ні кінна залізниця, ні паровий трамвай. На Олександрівському узвозі і шестеро коней не могли підняти невеликий вагон з пасажирами. І все ж, лише за 12 років після винайдення творіння Піроцького з’явилося в Україні.
Пам’ятник Єлисаветградському трамваю у Кропивницькому.
2 травня 1892 року Київ став першим українським, першим у Російській імперії і десятим у Европі містом, де почав працювати електричний трамвай. 31 травня 1894 року у Львові було відкрито реґулярний рух другого в Україні і четвертого в Австро-Угорщині електричного трамваю. Третім українським містом, де з’явився електричний трамвай, стали Чернівці (3 червня 1897 року), четвертим – Катеринослав (нині – Дніпро, 26 червня 1897 року), п’ятим – Єлисаветград (нині Кропивницький, 13 липня 1897 року). Трамвай мав вагоме значення для життя громад. У Кропивницькому 1997 року встановили пам’ятник Єлисаветградському трамваю.
А творець електричного трамваю мав і інші винаходи, зокрема Ф. Піроцький свого часу запропонував кілька конструкцій удосконалених металюрґійних і домашніх печей, а також печей для випікання хліба. Є у нього винаходи в галузі артилерії, ракетної техніки, у розвитку телеграфу. Та людство завдячує йому насамперед трамваями, які й нині щодня перевозять мільйони пасажирів по всьому світу.