КИЇВ. – 25 серпня у столиці відбувся вечір пам’яті Левка Лук’яненка до 95-річчя „батька відновлення української незалежности“. 24 серпня йому виповнилося б 95 років. Він був співавтором тексту Акту (відновлення) проголошення незалежности України у 1991 році, що усе своє присвятив боротьбі за Україну.
Л. Лук’яненко народився в селі Хрипівці Чернігівської области. Пережив Голодомор. Його 15-річним мобілізували до Червоної армії наприкінці 1944 року, служив у Грузії та на Закавказзі до 1953-го. Після служби закінчив юридичний факультет Московського університету. Попри це, на Львівщині, куди його направили на „партійну роботу“, створив опозиційну до радянської влади Українську робітничо-селянську спілку, яка виступала за конституційне відокремлення України від СРСР.
У січні 1961 року Л. Лук’яненка засудили до розстрілу „за антирадянську аґітацію та пропаґанду“. 72 доби він провів у камері смертників. Вирок замінили на 15 років ув’язнення у таборі суворого режиму в Мордовії. Після повернення на волю 1976 року він долучився до заснування разом з Миколою Руденком і Оксаною Мешко Української Гельсінкської групи. Як наслідок – новий арешт і нове заслання.
Політв’язнем у Радянському союзі був 27 років. 45 разів чинив супротив голодуванням, кидаючи виклик тоталітарній системі. У 1988 році нарешті вийшов на свободу і став одним із лідерів українського руху за відновлення незалежности України та створює першу українську партію – УРП. У березні 1990 року його обрали народним депутатом Верховної Ради тоді ще УРСР. А 24 серпня 1991 року з його участю був написаний та ухвалений Акт проголошення незалежности України.
І до останнього дня Л. Лук’яненко був активним і цілеспрямованим. У 2016 році частину своєї Шевченківської премії він виділив на будівництво храму святителя Миколая Чудотворця у селі Хотів на Київщині. Від початку російсько-української війни реґулярно їздив на передову до наших захисників, а в останні дні працював над матеріалами для бійців. Л. Лук’яненко пішов із життя 7 липня 2018 року, похований на Байковому кладовищі у Києві.
На вечорі пам’яті в Інформаційно-виставковому центрі Музею Майдану поділилися спогадами дисиденти Йосип Зісельс, Олесь Шевченко, дружина Надія Лук’яненко, Вахтанг Кіпіані – журналіст-історик, нині військовослужбовець ЗСУ, Олена Лодзинська – завідувачка Музею шістдесятництва, Володимир Тиліщак – заступник голови Українського інституту національної пам’яті, Віра Курико – журналістка, авторка книги „Вулиця причетних. Чернігівська справа Лук’яненка“, Олександр Ткачук – заступник голови Ветеранського об’єднання „Українська Гельсінкська спілка“, Сергій Неділько – військовослужбовець, член правління Молодіжного клубу „Джура“. Співорганізаторамии вечора виступили – Український інститут національної пам’яті, Національний музей Революції Гідності, Музей шістдесятництва, Ветеранське об’єднання „Українська Гельсінкська спілка“.