Найважливішим питанням для України є членство в НАТО. Для цього потрібні згоди з боку 30 країн – членів НАТО, які повинні надати Україні Плян дій щодо членства (ПДЧ). Саміт НАТО заплянований в Брюселі на 14 червня. До цього „Велика сімка“ проведе засідання в Лондоні 11 червня. На сьогодні порядок денний Саміту НАТО не включає обговорення ПДЧ для України.
Мені здається, що залишати Україну поза НАТО – це просто неправильно. Україна є демократичною країною, хоча і з проблемами корупції (кожна країна має певний рівень корупції), але з другим за величиною захисним фактором у Европі. Деякі члени НАТО, відверто, вибачте, є його членами лише від імені. Може тільки звернути увагу на двох останніх прийнятих членів: Чорногорія та Північна Македонія.
Я звернувся до Світового Конґресу України (СКУ) та, зокрема, до діяспорних спільнот у США, Канаді, Німеччині, Франції, Угорщині та Бельгії, щоб просто написати листи своїм країнам для підтримки ПДЧ України. СКУ повністю промовчав щодо цього питання.
На жаль, це – не рідкість. СКУ – це переважно канадська структура, і не тільки з осідком, але переважною кількістю членів керівних органів. На мою думку, вже давно СКУ повинен перейти в Европу щодо осідку і менталітету. Протягом останніх 12 років з питань, що вимагають небагато, але певної ініціятиви та відваги, але не дуже поважної, СКУ відсутній в дії. Насправді він діє, по суті, як міністерство українського уряду за згодою канадського уряду. СКУ приймає напрямок від обох. Можливо, як не дивно, він діяв таким чином навіть під час терміну президента Віктора Януковича.
У ці роки СКУ був і є дуже переплетений з американським Аналітичним центром, який, як правило, схильний до України. Через обидва банківські рахунки проходить значна кількість грошей. На жаль, упродовж останніх кількох років, принаймні тричі, СКУ зазнавав фінансових недоліків у розмірі кількох сотень тисяч долярів щороку. Предметом Аналітичного центру є Атлантична рада, що базується у Вашінґтоні, округ Колюмбія. Прагнучи бути незалежною, Рада одначе приймає вказівки Державного департаменту США та Центрального розвідувального управління, бо майже всі її службовці були або є емеритами Держдепартаменту чи ЦРУ.
Можна відвідати веб-сайт Атлантичної ради. Слова “ПДЧ НАТО Україна” знайти не можна. У березні 2021 року був складений документ „Байден і Україна: стратегія нової адміністрації“. Серед авторів – Андрес Аслунд, Вільям Б. Тейлор та Джон Е. Гербст. У цьому документі йдеться про поглиблення інтеґрації України з НАТО, посилаючись на Букарешт 2008 року, але автори пропонують тільки додаткову оборонну військову техніку, створення постійного навчального центру НАТО в Україні, посилення морської присутности НАТО в Чорному морі та надання Україні основного статусу союзника, що не входить до НАТО – все, крім членства в НАТО.
У 1940-1950-их роках Державний департамент США та ЦРУ пропонували українцям будь-яку підтримку, крім незалежности, оскільки це могло б образити великоросів. Сьогодні ПДЧ НАТО для України також образить великоросів, зокрема, Володимира Путіна.
Центральні парасолькові організації українців США, Німеччини та Франції були найбільш сприйнятливими та реагуючими. Німецька та французька підтримка, можливо, перебуває на початковій стадії, що вимагатиме також звільнення з посади Анґели Меркель та Емануеля Макрона через емеритуру чи програні вибори.
Громада в Угорщині просто проіґнорувала мій запит, і це розчарувало, оскільки там потрібно зробити багато роботи. Лідер Угорщини Віктор Орбан набагато більше стоїть за Росію, ніж за Україну. На жаль, українське керівництво там більше угорське, ніж українське. Українська бельгійська громада просто спляча, але, чесно кажучи, це не має великого значення, оскільки Бельгія навряд чи є лідером, за винятком того, що вона забезпечує місце проведення.
Я маю надію, що принаймні Брюсельський саміт розпочне заново дискусію щодо ПДЧ України до НАТО, який, по суті, перебуває в стані неактивности з Букарешта 2008 року. Урок тут полягає в тому, що це питання заснуло, оскільки світова спільнота побоюється В. Путіна і, отже, не бажає протистояти йому. Це – форма заспокоєння. Україна виявилася менш сильною у своїх домаганнях, а світова спільнота української діяспори була дуже обережною і керувалась тільки вказівками від своїх обережних заспокійливих керівників країн. Тим не менше, утримувати Україну від НАТО – це неправильно, і стояти, засвідчуючи це зло і нічого не робити, є гріхом.