20 червня Вашінґтон відвідав Президент України Петро Порошенко. Надважлива ціль цієї офіційної візити‚ першої після виборів у США‚ – зустріч з Президентом Дональдом Трампом. Політичне тло події настільки багатозначне‚ контроверсійне‚ що прогнози експертів різнилися‚ як рідко коли – від оптимістичних до вкрай скептичних. Як завжди в подібних випадках‚ істина лежить десь посередині.
В кожнім разі‚ звинувачення на адресу Києва‚ що він повів себе недипломатично в період президентської кампанії у США‚ взявши сторону кандидатки від Демократичної партії‚ втратило актуальність‚ бо‚ по-перше‚ позиції самих американців разючим чином розійшлися стосовно кандидатів‚ і якщо з цим внутрішнім двоподілом президент дає собі раду‚ то чиїсь закордонні антипатії його не вельми знітять‚ а по-друге‚ Д. Трамп‚ за всієї своєї політичної недосвідчености‚ силою самих обставин змушений дивитися на світ все об’єктивнішими очима і врешті зрозуміти‚ що нема держав маловажних‚ коли йдеться про вибір між добром і злом‚ між свободою і тиранією.
Україна – це вибір добра і демократії‚ але чому ж тоді приїзд П. Порошенка до американської столиці супроводжувався такими суперечливими очікуваннями і коментарями?
На зустрічі з представниками української громади 19 червня‚ біля вашінґтонського Меморіялу пам’яті жертв Голодомору-геноциду 1932-1933 років в Україні‚ П. Порошенко назвав програму своєї візити „фантастичною“ й зокрема так визначив її перевагу: „Дуже важливо‚ що зустріч моя як українського президента в Білому Домі відбудеться раніше‚ ніж зустріч з Путіном. Це для того‚ щоб усі були озброєні інформацією‚ щоб нікому не залишити шансу на несправедливість… Ще ніколи не було такої потужної візити. Вона важлива‚ щоб ми мали можливість поспілкуватся з приводу нашої співпраці у сфері безпеки‚ політики і економіки“.
„Тріюмфом української дипломатії“ назвав цей визначений Білим Домом порядок зустрічей – спершу з П. Порошенком‚ а вже потім з Володимиром Путіном – співдиректор програми Атлантичної ради „Україна в Европі“ Адріян Каратницький. На його думку‚ в цей спосіб Д. Трамп розвіює враження про свої нібито проросійські сентименти і дає знати‚ що займає щодо Росії виваженішу‚ адекватнішу політику. Їй відчутно сприяє та обставина‚ що в Конґресі тепер перед ведуть прихильні до України республіканці.
„Що зустріч Трампа з Порошенком відбудеться до зустрічі з Путіном‚ – це не пинциповий‚ але можливий момент‚ він означає‚ що Путін не зможе навіяти Трампові те‚ чого нема. Тому від візити Порошенка можна очікувати певного позитиву… Якщо вдасться донести до Трампа максимально чітко і ясно інформацію про те‚ що відбувається на сході України‚ що відбувалося і що діється в Криму‚ йому буде тяжко не реаґувати на це в інтересах України“‚ – така точка зору колишного українського Міністра закордонних справ Володимира Огризка.
Сам факт зустрічі вважає позитивним знаком колишній Посол США в Росії Майкл Макфол. Тим більше‚ що обидва президенти. Д. Трамп і П. Порошенко‚ на переконання експерта вашінґтонського аналітичного центру „Hudson Institute“ Ен Тобурн‚ мають багато спільного‚ і вже одне це може стати основою для вибудування гарних взаємин.
Але якщо тріюмф полягав лише у голому факті випередження російського керівника‚ то не виключено‚ що Президент П. Порошенко повернеться додому з порожніми руками‚ – припустив американський політичний експерт‚ директор неурядової організації „For a Free Ukraine“ Джейсон Смарт. Він нагадав‚ що Білий Дім дуже добре поінформований про реальну економічну і політичну ситуацію в Україні‚ тому ця зустріч не може принести несподіванок: задовго до неї „Трамп дав зрозуміти‚ що повна відсутність реформ і боротьби з корупцією в Україні – неприпустимі‚ і що Сполучені Штати не вестимуть дитячих забавок з українським урядом. Порошенко міг би лего спробувати полегшити стрaждання свого народу‚ розпочавши боротьбу з корупцією. На жаль‚ цього не відбувається – і це те‚ чого американські політики не можуть зрозуміти“.
Поза увагою прискіпливих коментaторів не залишилася та обставина‚ що‚ згідно з ухваленою Білим Домом програмою візити‚ 20 червня‚ після виступу перед українською громадою біля Меморіялу пам’яті жертв Голодомору‚ Президент. П. Порошенко мав зустріч з віце-президентом Майком Пенсом‚ а вже після цього – переговори з Президентом Д. Трампом. Проте такий формат зустрічі – не окремої‚ а групової – пояснює‚ на думку лондонської газети „Guardian“‚ чому Д. Трамп не позував для офіційного фото поруч з П. Порошенком‚ як це відбувається під час типових візитів закордонних провідників‚ і водночас не мусів робити традиційні заяви про двосторонні зв’язки і переспективи. „Це вимагало б чіткого окреслення офіційної позиції щодо російського військового вторгнення в Україну і анексії Криму 2014 року. Саме цього досі Д. Трамп уникав‚ перекидаючи ці питання на Державного секретаря і Секретаря Департаменту оборони“‚ – пише „Guardian“ і дозволяє собі нечемно пожартувати: мовляв‚ після розмови з Віце-президентом П. Порошенко разом з М. Пенсом „зайдуть на хвилинку“ до Д. Трампа.
Насправді все було інакше. Та й вводить „Guardian“ в блуд своїх читачів‚ бо Д. Трамп уже наприкінці перших 100 днів свого президентства виразно запевнив‚ що США не будуть торгуватися з Росією ні щодо Донбасу‚ ні щодо Криму.
Все було інакше і набагато світліше. Того таки дня‚ 20 червня‚ США додатково запровадили санкції проти 38 фізичних та юридичних осіб‚ причетних до аґресії Росії в Україні. В заяві Департаменту фінансів стверджується‚ що „санкції‚ пов’язані з Кримом‚ не будуть скасовані‚ поки Росія не припинить окупацію півострова“.
Відео-репортаж „Голосу Америки“ залишить для історії цей яскравй обмін люб’язностями між президентами обох держав після їхніх переговорів.
Д. Трамп: „Це велика честь – бути тут з Президентом України Порошенком. Це той реґіон, до якого була прикута вся наша увага і ви це бачили, і всі про це читають. Ми мали надзвичайно добру дискусію, ці переговори продовжаться протягом дня. Я вважаю, було досягнуто значного проґресу. Це велика честь приймати вас, пане Президенте. Дякую вам. Дякую. Дуже“.
П. Порошенко: „Мені дуже приємно бути разом з Вами‚ пане Президенте. Ви – один з найбільш надійних і стратегічних партнерів України. Ми справді боремося, щоб принести свободу і демократію. Ми відчуваємо Вашу потужну підтимку в сфері безпеки, підтримку наших реформ, підкримку моїй 45-мільйонній країні, країні, яка є найбільшою на европейському континенті. Я абсолютно переконаний: Україна являє собою історію успіху, і я пишаюсь тим, що Ви, пане Президенте і Сполучені Штати є спів-спонзорами цієї історії успіху. Ми надзвичайно захоплюємося вашою провідною роллю і вашими ефективними кроками, адже сьогодні подвійний історичний день – п’ять місяців Вашої роботи на постi Президента і три роки після початку нового мирного пляну для України. Я абсолютно переконаний, що ефективна координація наших зусиль принесе мир нашій країні і підтримає нашу територіяльну цілісність та суверенітет“.
Відтак згодом‚ під час зустрічі з пресою‚ Президент П. Порошенко сказав:
„Відбулася повноцінна, детальна зустріч з Президентом США Дональдом Трампом. Ми отримали тверду підтримку з боку США, підтримку і щодо суверенітету, територіяльної цілісности, незалежности нашої держави. Ми детально обговорили кроки, які будуть зроблені напередодні візити Президента Трампа до Европи… Окремо було наголошено на нашій співпраці у військово-технічному напрямку… Президент дав чіткі доручення для того, щоб ми розширили нашу співпрацю‚ зокрема економічну. Ми отримали запевнення в тих зусиллях, які докладе адміністрація США задля допомоги українцям, щоб повернути наших полонених Росією хлопців і дівчат додому… Порядок тем був досить широкий. Я повністю задоволений результатами цих переговорів“.
Коментуючи цю історичну подію‚ Генеральний секретар НАТО Андерс Фоґ Расмусен підкреслив‚ що „самим фактом зустрічі з Президентом України Президент США послав сильний сиґнал Кремлеві‚ і ми втратили б велику нагоду‚ якби Дональд Трамп поставився до спілкування з Петром Порошенком лише як до вияву ввічливости“.
Так це чи інакше – будемо більше знати після липневої візити Президента Д. Трампа до Гамбурґу на зустріч „G-20“ і його можливої розмови з кремлівським володарем В. Путіном.