До 100-річчя від дня народження мистця
12 листопада 1916 року, в селі Волощина, що на Бережанщині, у родині Докії та Корнелія Осадців народився Аполінарій Осадца. Ім’я його прадіда вписане на іконостасі місцевої церкви, як її провізора.
А його дід, війт Іван Осадца, заохотив односельців до будівництва водогону до селянських садиб і встиг охопити ним половину села. Про нього навіть писала преса в діяспорі. Батько К. Осадца також був війтом і закінчив прокладання водогону, збудував лазню. У 1921 році відновилася філія „Просвіти“, головою якої був К. Осадца. Він був відзначений почесною грамотою Митрополита Андрея Шептицького. Родина Осадців була провідною у селі. Двоє братів батька були священиками, і обох їх знищили більшовики, вивізши на Сибір.
А. Осадца закінчив школу у селі. Потім українську клясичну гімназію в Бережанах, вивчав архітектуру у Львівській політехніці, де мав нагоду пізнати основи малярства. Ще у шостій гімназійній клясі в Бережанах написав трактат про Україну „Ой, горе тій чайці“. На Політехніці у Львові був членом товариства „Основа“, що гуртувало техніків-українців і мало свою головну кватиру в забудовах св. Юра.
Вимушений виїзд зі Львова відбувся у 1944 році, до Тюринґії, яку союзники віддали у зону впливу СРСР і довелося поспішно переселятися до Баварії. У 1947 році отримав диплом інженера у Мюнхені.
18 травня 1949 року А. Осадца прибув до Америки. Спершу оселився з дружиною і двома донечками у Ню-Йорку, де народилася третя донька. Треба було, не знаючи ще англійської мови, розпочинати кар’єру. Він досить швидко знайшов працю у архітектора Юліяна Ястремського, котрий народився в Канаді. Згодом його прийняли до великої американської фірми, де він працював 16 років і дійшов до посади керівника проєктувального відділу.
Церква Положення Ризи Пресвятої Богородиці у Волощині.
Далі А. Осадца перейшов працювати до видатного американського архітектора Віліяма Лесказа, вихідця зі Швайцарії, одного з носіїв модерної архітектури в Америці. В. Лесказ зробив молодого колеґу своїм спільником. Перший хмародер українців у світі – дім Українського Народного Союзу запроєктували А. Осадца і Ю. Ястремський.
А. Осадца брав найчистіші зразки народного будівництва з карпатських полонин, розвивав їх і плекав. Яскравим зразком такої будови є праця архітектора у Ґлен-Спеї, Ню-Йорк. Його Українська католицька церква св. Володимира є об’єктом любови парафіян і американських туристів. Церкву св. Володимира він проєктував, як і все її внутрішнє оформлення, без оплати – на добро вірним.
А. Осадца з 1969 року працював самостійно, незалежно від фірм. Мистець багато працював для Індіянського університету в Блумінґтоні, Індіяна, де поставив 20 будівель, зокрема стадіон на 60 тис. глядачів, спортивну арену для кошівки на 17 тис. осіб, кілька студентських гуртожитків, велику бібліотеку.
Церква св. Володимира у Ґлен-Спеї, Ню-Йорк. (Малюнок Аполінарія Осадци)
Однак найбільше уваги А. Осадца присвятив спорудженню на американському континенті українських церков. Він створив монастир Сестер-Василіянок і Українську католицьку церкву Чесного Хреста та нутро церкви в Асторії (Ню-Йорк), українські католицькі школи в Бруклині (Ню-Йорк) й Джерзі-Ситі (Ню-Джерзі), Український народний дім у Гартфорді (Конектикат), українські католицькі церкви св. Миколая в Пасейку (Ню-Джерзі) та Філядельфії, св. Володимира в Ютиці (Ню-Йорк)‚ Українську католицьку церкву в Бінґгамтоні (Ню-Йорк) та каплицю на Союзівці. А також будинок для студентських організацій у Вустері (Масачусетс), університет-гуртожиток на 600 місць та інші будови.
На Українському католицькому цвинтарі Святого Духа у Гемптонбурзі (Ню-Йорк) піднеслася у небо велична структура золотого хреста на мармуровому постаменті за проєктом А. Осадци. На долішній базі зображений великий тризуб та головні сцени з української історії.
У США А. Осадца став членом Товариства Українських Інженерів Америки, від самого початку був заступником голови, також членом управи. Був також членом Американського інституту архітекторів, Союзу Українців Католиків „Провидіння“ та багатьох українських організацій і товариств, у яких виконував різні функції.
Малював і залишив по собі цікаві пейзажі, портрети батька і Митрополита А. Шептицького. Його роботи виставляли у 1972 році на спільній виставці українських мистців у Ню-Йорку.
Мав чудовий бас, ще учнем співав у хорі бережанської гімназії, а в Америці у 1950 році став ініціятором-засновником відомого хору „Думка“ і української симфонічної оркестри спільно з дириґентом Леонтієм Крушельницьким. Багато років був головою і солістом хору, а від 1959 року – головою Союзу Українських Хорів. За активну пропаґанду української музики був відзначений премією ім. Миколи Лисенка. А. Осадца був обраний до Мистецької комісії з побудови пам’ятника Тарасові Шевченкові у Вашінґтоні, був членом жюрі. Час від часу писав до преси.
Церква св. Юра в Ню-Йорку.
У 1986 році, на запрошення товариства „Україна“, побував у Києві на відкритті персональної виставки дружини – художниці Тетяни Осадци. Свої роботи наважився показати в Україні лише у 1991 році.
У 1995 році греко-католицька громада села Волощина розпочала будівництво нової церкви за проєктом А. Осадци. Він разом з дружиною від самого початку надавав фінансову допомогу на будівництво. Віддав під будову церкви місце, де була його бáтьківщина, де він народився і де минула його юність. У жовтні 1996 року А. Осадца побував на освяченні церкви. Після повернення з України поважно захворів і помер 26 вересня 1997 року у Ґлен-Спеї.
Завдяки невтомній праці громади і допомозі подружжя Осадців у 2005 році рідне село мистця прикрасив величавий Божий Храм Положення Ризи Пресвятої Богородиці.
Видавництво „Манускрипт-Львів“ у 2006 році видало ілюстровану книжку „Мистецька родина Тетяни й Аполінарія Осадців“. (При написанні використаний матеріял з цієї книжки.)