30 червня в Росії відбувся Орловський міжнародний економічний форум, на якому виступив з аналітичною промовою академік Роберт Нігматулін, доктор фізико-математичних наук. Він висловив суворе невдоволення діяльністю президента Володимира Путіна, уряду та парляменту Росії. На форумі обговорювалася криза соціяльно-економічного розвитку Росії.
Академік повідомив, що в Росії зараз катастрофічна ситуація і в соціяльних, і в економічних питаннях.
Протягом останніх 10 років середньорічний темп економічного зростання Росії становить лише 1 відс. У Польщі цей показник у чотири рази вищий.
Валовий внутрішній продукт на душу населення в Росії зараз менший, ніж у Португалії, Туреччині та колишніх країнах соціялістичного табору СРСР, менший, ніж у країнах Балтії. В Індії та Китаї цей показник значно вищий.
Незважаючи на те, що президент Путін оцінив подолання пандемії коронавірусу в 2020-2022 вдалим, смертність від COVID-19 в Росії склала більше, ніж у США в два рази, аніж в Европі в три рази. За дуже скромною статистикою протягом останніх двох років у Росії померло понад два млн людей, наче країна пережила гарячу війну.
Вчений заявив, що в сучасній Росії плачевний стан у всіх основних базових напрямках: освіті, медицині, економіці, промисловості, у соціяльній та культурній сферах.
Смертність працездатних чоловіків у Росії втричі вища, ніж в інших країнах, а російських жінок – у двічі. Росія зараз знаходиться лише на 119 серед 187 країн у світі за цими показниками.
У Росії проживає 75 відс. бідного населення з низьким рівнем доходу. Водночас 0.4 відс. сімей мають дохід понад 5 млн рублів на місяць. Це сім’ї олігархів та багатих. Якось президент сказав, що до середнього класу належать ті, у кого на душу припадає 17.5 тис. рублів на місяць (приблизно 195 дол. США). Цікаво, хто йому таке міг підказати? Є наукові норми, що таке середній клас. Середній клас – коли людина за 20 років розплачується за квартиру площею 25 квадратних метрів на кожного члена сім’ї. При цьому не обмежуючи себе в витратах на їжу, комунальні послуги, новий одяг та побутову техніку. Ось це наукове визначення середнього класу. У бідній Росії середній клас – це щонайбільше 20-22 відс. населення, 3 відс. – багатих, 75 відс. населення – бідні.
Спостерігається величезна нерівність між реґіонами. Жителі Москви мають середній прибуток 90 тис. рублів на місяць. А в більшості реґіонів дохід становить всього 30 тис. рублів або нижче.
У Башкортостані зараз лише 25 відс. зборів за нафту, яку там видобувають, залишаються в республіці. І те саме з промислового виробництва. А 75 відс. іде до центру. На такому тлі люди, природно, їдуть до Москви.
У Росії спостерігаємо аномальне розшарування за клясами. Усього 4 відс. сімей, тобто десь близько 200 тис. сімей, мають дохід понад 5 млн рублів на місяць (приблизно 55,500 дол. США). Уявіть собі цю цифру! Їхній загальний середньорічний дохід 12 трильйонів рублів (приблизно 135 млрд дол. США).
Невже не можна звідти взяти на охорону здо-ров’я, освіту, науку, культуру? Але ні парлямент, ні уряд, ні президент жодних рухів у той бік не роблять. Число долярових мільярдерів, розділене на валовий внутрішній продукт (ВВП), вдвічі вище, ніж у США та Німеччині, у сім разів вище, ніж у Польщі.
Немає зростання інвестицій. Якщо не буде зростання інвестицій – не буде зростання ВВП. У Росії у розрізі ВВП на інвестиції припадає у півтора рази менше, ніж у Европі. Але найжахливіше, що ці інвестиції є абсолютно неефективними. На кожен рубль інвестицій у Росії отримують у півтора рази менше віддачі, ніж у країнах Европи. Це колосальна проблема якости керівництва. І ця неефективність йде згори до низу. Неефективними є керівники країни, неефективні керівники підприємств, неефективний народ.
Друга найважча проблема держави – системна корупція. Нещодавно голова Слідчого комітету Бастрикін повідомив, що з 2011 року за корупцію засуджено 72 тис. чиновників. Це 500 чиновників на місяць. Минулого року було засуджено за корупцію у півтора рази більше чиновників, ніж на рік раніше.
Третя коренева проблема – частка ВВП, що забезпечується держбюджетом на розвиток людини, – а це головне, тому що до цього поняття входить розвиток охорони здоров’я, освіти, науки, культури, все те, що і визначає наше життя, – в два з лишком рази менше, ніж у Европі. І така картина вже протягом третини століття. У тому числі, звісно, й останні 10 років. До цього треба додати шкідницькі реформи, які впроваджують чиновники.
Хронічне недофінансування освіти, помножене на шкідницькі реформи, зруйнувало середню школу.
Саме тому в країні не вистачає кваліфікованих робітників, кваліфікованих токарів, кваліфікованих слюсарів. Бракує і не вистачатиме надалі кваліфікованих інженерів, технологів, конструкторів. І це буде страшна проблема. Країна серйозно заплатить за руйнацію загальної освіти.
У Росії деґрадувала наука. За кількістю наукових співробітників країна перебуває на 29 місці у світі. Лише 10 відсотків аспірантів захищають дисертації. Наука на 70 відсотків робиться саме у дисертаціях – це аксіома. У Росії залишилася лише пропаґанда науки. Як аспірант може написати дисертацію, якщо має стипендію 8,000 рублів? Адже це дорослі люди з вищою освітою.
Смертність у Росії – найвища в Европі. Більше того, незважаючи на революційні відкриття в медичних технологіях, смертність набагато вища, ніж за часів СРСР. На 200 тисяч людей (в рік)! Ціле місто вмирає понад будь-які норми. Плюс до цього дворазовий приріст смертності за два роки пандемії.
Енерґетика країни у неефективному стані. Росія витрачає на одиницю ВВП на 20 відс. більше енерґії, ніж пересічно у світі. При цьому вдвічі вищі ціни на електроенерґію.
Друкується зі скороченнями.