Сучасний світ переживає історичний момент падіння останньої у світі імперії зразка позаминулого століття. Імперії помирають тяжко й довго. Римська конала понад 300 років. Московська імперія (“третя римська”) почала своє падіння у 1917 році. У 1917 вона змінила зовнішність і назву, але не сутність. У 1991 році вона отримала страшний удар, після якого вже не зможе оклигати. Бо не може у ХХІ столітті існувати держава, в якій соціяльні та економічні стосунки залишилися навіть не у ХІХ ст., а у століття ХVІІ ст. Зовні вона ще здається могутньою й грізною, але внутрішньо вона вже є тим, чим була Римська імперія на початку V ст., коли її почали на шматки рвати. Британська та французька імперії теж гнили б не по 20-30 років, а довше, якби не Друга світова війна. І цей процес невідворотній, тому що такими є закони історичного розвитку. Московії – з огляду на розміри цього утворення – необхідно було або переформатовуватися у реальну федерацію півтора-двох десятків держав за зразком США, або спробувати війнами та максимальною централізацією імператорської влади відтягти неминуче зникнення з історичної арени. Кремлівські старці обрали другий варіянт. Безмежне намагання Кремля відновити „русскій мір“ навіть після кінцевого зникнення Радянського союзу – перейменованої більшовиками, але від цього не менш жорстокої і брехливої Російської імперії, з політичної карти сучасного світу у 1991 році закінчується безславним кінцем “імперії зла” у ході триваючої нині вже майже 10-річної російсько-української війни. Тому остання імперія припинить своє існування у найближчий за історичними мірками час. І що символічно: поховають її ті, хто свого часу збудував – українці. Незабаром росіяни пройдуть процес деімперіялізації та визнання своєї вини у воєнних злочинах в Україні.
Це буде для них болісний і важкий процес, але без нього неможливе звільнення від імперського шовінізму – рашизму. В рамках цього процесу ми побачимо і суди над тими, хто не тільки творив геноцидні злочини на території України, але й тими, хто розпалював багаторічну ненависть до України та українців. Так само, як це було і в гітлерівській Німеччині після розгрому нацизму, де громадяни теж були зазомбовані тоталітарною пропаґандою і пізніше боялися зізнатися навіть самим собі, що були частиною злочинної жахливої нелюд-ської спільноти, боялися визнання себе учасником жахливих злочинів нацизму. Росіяни теж будуть охоплені депресією, страхом і розчаруванням, прагнучи викреслити цей жахливий період своєї історії зі своєї свідомості, відмовитись від неї, забути. Розпочнеться процес довгих років дерашизації. І це обов’язково чекає на нинішню Росію-Московію – останню імперію сучасного світу.
Київ