У цьому році українська громада вітає Український Народний Союз з славним 125-літтям. Хай мені буде вільно долучитись до вінка привітань, поздоровлень, величавих імпрез, різних відзначень і молитов з приводу ювілейної дати‚ яка своєрідно продовжила торішнє відзначення 125-ліття „Свободи“. Адже саме з постання „Свободи“ веде свою історію Український Народний Союз завдяки його провідним діячам о. Григорієві Грушці, Дмитрові Галичину й іншим, які поставили на сторожі тодішної діяспори українське слово – українську газету „Свободу“.
На широких просторах американської землі знайшли своє місце українські еміґранти з різних кутків України, в основному із західної України, Закарпаття і Буковини, які шукали праці і опинилися незахищеними на фізично тяжких працях – у копальнях і фармах Пенсильванії та інших штатів Америки. На жаль, без знання англійської мови, вони відчували потребу об’єднаного громадського життя і друкованого слова українською мовою. Газета „Свобода“ стала для них безпербійним джерелом інформації. Це досягнення було незрівняно великим для українства за межами батьківщини.
Уперше я познайомився з газетою „Свобода“, працюючи у редакції „Сучасна Україна“ і „Українська літературна газета“, у Мюнхені, куди надходила „Свобода“. У другій половині 1950-их років я еміґрував до США і познайомився з редакційним колективом на чолі з тодішнім головним редактором Антоном Драґаном. Також були тоді журналісти Іван Кедрин-Рудницький, Ікер – Іван Керницький і Микола Понеділок, Богдан Кравців і низка інших. Згодом і моє ім’я з’явилося на сторінках „Свободи“.
Українські політичні еміґранти, які після Другої світової війни опинились в США‚ відчули вагомість „Свободи“ і стали її читачами. Газета сягнула публіцистичного зеніту, інформуючи і формуючи громадські‚ політичні, культурні і мистецькі напрями. „Свобода“ стала гордістю української діяспори.
У дні ювілейних святкувань належить з вдячністю згадати Л. Мишугу і А. Драґана‚ Зенона Снилика, Василя Тершаківця, Євгена Федоренка, Ірину Яросевич та інших відданних редакторів й працівників.
На завершення слід подякувати сучасній головній редакторці Ромі Гадзевич, яка успішно продовжує добру справу при дружній редакційній співпраці Петра Часто, Левка Хмельковського й інших, високо несе прапор „Свободи“, що є гордістю української діяспори.
Микола Галів,
Ню-Йорк