Людський світ сьогодні все більше дивується‚ спостерігаючи‚ як неймовірно швидко проґресують технології‚ зокрема в інформаційній галузі‚ і як людині‚ не досить підготовленій‚ все тяжче засвоювати все досконаліші‚ але також усе складніші технічні винаходи. Процес набуває фантастичних темпів. Від часів глиняних табличок до папірусних сувоїв і рукописів на волових шкірах маса „збережених знань“ десятикратно виросла з появою друкованої книжки і стократ – з заснуванням всесвітньої електронної мережі‚ з якої безперервним і невичерпним потоком ллється інформація. Тепер завдання полягає в тому‚ щоб навчитися в цьому хаосі відокремлювати зерно цінних знань від полови і сміття.
Освіта має виняткове значення для розвитку суспільства‚ вдосконалення державних систем. Найсильніші економіки бачимо в тих країнах‚ де освіта дістає найпотужніші інвестиції. Там і рівень життя вищий‚ бо освічені люди не тільки завжди потрібні в кожній галузі‚ але вони й самі‚ своїми ідеями та ініціятивами створюють нові можливості для праці.
Але щоб це відбувалося саме так‚ треба прийняти підтставове правило: визначальне місце в системі освіти належить середній школі. В університеті чи інституті вже запізно вирівнювати дисбалянси у розвитку дітей. Фундаменти світорозуміння закладаються у родині і школі‚ вища освіта лише поглиблює і впорядковує освіченість‚ додаючи до набутої в школі загальнокультурної‚ економічної‚ екологічної компетенції вузько спеціяльні‚ професійні знання.
Все це в комплексі передбачає „Закон про освіту“ ухвалений в Україні вересні 2017 року. Він повертає школу до 12-річної середньої освіти‚ що дає змогу застосувати так зване профільне навчання: три останні роки учні набуватимуть професійні навики‚ що дасть їм можливість після закінчення школи розпочати самостійну працю. Закон також дозволяє‚ крім формальної‚ офіційної освіту й неформальну – вузькоспеціялізовані тренінґи‚ різні гуртки і курси‚ а також самоосвіту. Властиво‚ йдеться про цілком новий зміст освіти. Його пріоритетом є розвиток особистости, що включає впевненість, успішність, реалізацію свого потенціялу та місії в житті; формування ключових компетенцій, що забезпечуватимуть громадську активність учня, ініціятивність, культурну обізнаність, підприємливість, творчість.
Що є перешкодою у практичному втіленні освітньої реформи в Україні? Банальна причина: фінансове забезпечення. Наприклад‚ у бюджеті на 2019 рік державна програма „Середня та нова українська школа“ недоодержала‚ в порівнянні з 2018 роком 100 млн. грн. А от фінансування Генеральної прокуратури України виросло якраз на ці 100 млн. грн. „Закон про освіту“ передбачає витрати держави на цю сферу в обсязі не менше 7 відс. від Внутрішнього валового продукту. У 2018 році цей показник становив 6.7 відс.‚ а вже цього року впав до 6.1 відс. Майже всі ці фонди ледве-ледве покривають платню для учителів‚ а на втілення нових освітніх моделей грошей не стає.
В Україні сьогодні існує багато проблем, але потрібно починати їх вирішувати саме з освіти. Якщо не вирішити проблеми освіти, то немає причини починати вирішувати інші проблеми, тому що всі вони повернуться назад. Система освіти‚ маючи величезний вплив на розум, думки і почуття людини‚ водночас визначає рівень розвитку всього суспільства‚ його здатність іти в ногу з часом.