КИЇВ. – Протягом 2016-2017 років головна увага дослідницького колективу Українського Наукового Інституту Гарвардського Університету (УНІГУ), який займається картографічним проєктом „Мапа“ („Цифровий історичний атлас України“), була зосереджена на подіях Революції Гідности. 2018 року вчені та фахівці УНІГУ знову повернулися до теми Голодомору. Адже весь картографічний проєкт „Мапа“ почався саме з дослідження Великого Голоду 1932-1933 років.
Під час 2017-2018 навчального року в Інституті працювала демограф Наталя Левчук з Інституту демографії та соціяльних досліджень Національної Академії Наук України. Упродовж тривалого часу вона є співробітником проєкту „Мапа“ і цього разу займалася підготовкою статистичних даних та розробкою цифрових інтерактивних мап. В результаті Н. Левчук привнесла багато нової наукової інформації.
У 2013 році, під час свого першого стажування в УНІГУ, Н. Левчук співпрацювала з керівником проєкту Костянтином Бондаренком і з директором проєкту „Мапа“ Сергієм Плохієм. Тоді було проведено оцінку демографічних втрат України внаслідок Голодомору на рівні восьми областей, окремо для міського та сільського населення.
Наступним кроком була оцінка втрат від голоду у 1933 році на районному рівні. Це дослідження провела Н. Левчук разом з демографами Олегом Воловиною, Омеляном Рудницьким й Аллою Ковбасюк. Загалом оцінку втрат населення внаслідок голоду у 1933 році проведено для 391-го району. З’ясувалося, що, на відміну від попередніх періодів голоду, райони, найбільше вражені Голодомором, належать переважно до лісостепової зони, де вирощування зернових не є основною спеціялізацією.
„Ми не очікували, що найбільших втрат зазнали Київська й Харківська області, які не були головними виробниками збіжжя. Водночас Одеська й Дніпропетровська області, тобто основні зернопродукуючі реґіони, зазнали значно менших втрат. Ми намагаємося знайти пояснення такого реґіонального розподілу смертности від голоду‚ – розповіла Н. Левчук. – Моїм завданням було нанести на мапу втрати сільського населення у 1933 році на рівні районів і спробувати знайти ті чинники, які спричинили виявлені розбіжності. І для цього ми зібрали досить багато соціяльно-економічних та інших даних з тогочасних статистичних документів і публікацій“.
Тепер дослідники мають доступ до детальнішої картини Голодомору як щодо розподілу людських втрат по реґіонах України, так і з огляду на те, які саме чинники могли стати причиною виявлених відмінностей.
Н. Левчук визначила кілька робочих гіпотез: „Мапи свідчать про те, що в центральній лісостеповій смузі України, зокрема, в районах тогочасних Київської та Харківської областей, відбулися певні екстраординарні події, оскільки саме тут виявлено найвищий рівень смертности населення. Однак, коли ми подивилися на показники хлібозаготівель, то з’ясувалося, що в 1932 році в Київській та Харківській областях пляни заготівлі зерна були помітно зменшені. Отже, постало питання про те, чому в цих районах виник такий інтенсивний голод, якщо там скоротили обсяги хлібозаготівель. Причини ситуації, яка виникла у 1933 році, слід шукати в подіях 1930-1932 років. Для багатьох районів Київської, Харківської та Вінницької областей 1930-ий рік був дуже врожайним, завдяки чому вони в багатьох випадках навіть перевиконали пляни хлібозаготівель. Зважаючи на це, центральний уряд вирішив на 1931 рік збільшити ці норми для Харківської, Київської та Вінницької областей, які не спеціялізувалися на зернових. Наприкінці 1931 року це вже призвело до нестачі продовольства і початку голоду саме в цих районах. У 1932 році норми були зменшені, але це вже не змогло зарадити лихові, що й пояснює високий рівень смертности населення саме того року. За нашими попередніми даними найбільший тиск чинився на колгоспи в тих районах Київської, Харківської та Вінницької областей, які були менше охоплені колективізацією, а також на селян-одноосібників, які жили у майже повністю колективізованій Одеській області“.
Н. Левчук також працює над створенням статистичної моделі клясифікації, яка б дала змогу згрупувати 391 район України за певними показниками щодо різних аспектів Голодомору. Ця модель дозволить також визначити ті показники, які могли найбільше вплинути на зростання смертности і пояснили б, чому певні реґіони України особливо постраждали від голоду.
Н. Левчук розповіла про свої здобутки та ідеї під час семінару в УНІГУ під назвою „Картографування Голодомору надає голос безіменним жертвам“, де також К. Бондаренко представив інформацію про усі найновіші ресурси та матеріяли проєкту „Мапа“, які стосуються Голодомору. Н. Левчук також мала доповіді на конференції Асоціяції з досліджень національностей в Колюмбійському університеті 3-5 травня в Ню-Йорку, перед українською громадою Бостону в травні та на симпозіюмі Київської філії Науково-освітнього консорціюму з вивчення Голодомору в червні. Ці виступи вводять у громадський обіг конкретні факти, пов’язані з Великим Голодом, і знайомлять всіх, кого цікавить ця тема, з останніми здобутками проєкту „Мапа“, який за останній час став потужним науковим знаряддям.
Переклад: УНІГУ
