16 квітня відійшов у вічність політв’язень, публіцист, історик Валентин Мороз. Він народився 15 квітня 1936 року на Волині, закінчив історичний факультет Львівського університету, працював викладачем у Волинській та Івано-Франківській областях. З лютого 1964 року викладав новітню історію в Луцькому, з вересня – в Івано-Франківському педагогічних інститутах.
В. Мороз був заарештований 1 вересня 1965 року і засуджений за антирадянську аґітацію та пропаґанду до чотирьох років таборів. Перебував у таборі в Мордовії, де створив „Репортаж із заповідника імені Берії“, що поширився в „самвидаві“.
Вийшовши 1969 року на волю, написав есей „Серед снігів“ з аналізою поневолення людини в умовах комуністичної диктатури, „Хроніка опору“ про нищення української культурної спадщини, „Мойсей і Датан“ (полеміка з „Литературной газетой“), які також поширилися в „самвидаві“. Став одним із провідних авторів „Українського Вісника“ у 1970-1972 роках.
Другий арешт 1 червня 1970 року і вирок (14 років) ще більше спопуляризували його особу. Біля посольств і консульств СРСР у США й Канаді відбулися демонстрації. Протягом років еміґраційна преса друкувала його матеріяли, на яких виховували молодь і які допомогли поширити на Заході ідею про порушення прав людини в СРСР.
В. Мороз карався у Владимирській тюрмі, де був посаджений разом із кримінальними злочинцями. Опираючись їхньому санкціонованому насильству, зажадав переведення до одиночної камери, де пробув майже два роки. Наприкінці тюремного строку, відбувши кілька місяців голодування, був переведений до табору особливого режиму в Мордовії.
Уночі з 27 на 28 квітня 1979 року на летовищі ім. Кенеді в Ню-Йорку представники радянської та американської влади обміняли п’ять політв’язнів, серед них – В. Мороза, на двох аґентів КҐБ, засуджених у США.
Опинившись на волі, В. Мороз спершу оселився в США, де його зустрічали як героя. Був гостюючим ученим в Українському Науковому Інституті Гарвардського університету‚ вів постійний коментар на радіопрограмі „Пісня України“ в Торонто‚ почав роботу над спогадами.
У 1980-1982 роках студіював в Українському Вільному Університеті в Мюнхені (ФРН), де 14 листопада 1982 року отримав докторат з філософії. Працював над історією шістдесятництва. Шістдесятницький рух трактував як поетичну чи інтелектуальну революцію. У 1986-1991 роках – власник радіопрограми „Бумеранґ-Контакт“ (Торонто). Від 1982 рокі – постійний співробітник газети Української Революційно-Демократичної партії „Українські Вісті“.
Радикальний і безкомпромісний, В. Мороз під час публічних виступів входив у конфлікти з тією чи іншою еміґраційною групою.
У січні 1991 року він оселився у Львові‚ був завідувачем катедри українознавства в Українському поліграфічному інституті‚ з 1993 року – викладачем політології Львівської філії Української академії державного управління при Президентові України.
В. Мороз – автор понад 30 книг і до 2‚000 статтей.
Поховали В. Мороза 20 квітня на Личаківському цвинтарі у Львові.