Близькою, милою, приємною і життєрадісною людиною був і таким залишиться у пам’яті Орест Слупчинський, який 17 грудня 2017 року переставився у Божі засвіти. О. Слупчинський, якого також звали Ґоґо, належав до винятково творчих особистостей, як сатирик-карикатурист і графік. Навіть, у самім псевдонімі „Ґоґо“ був вияв його особистості.
Уперше мені довелось запізнатись не з О. Слупчинським, а з його творчістю у Мюнхені на Фюрехшулє. Це був відомий студентськийй гуртожиток, який постав після закінчення Другої світової війни стараннями українських полів’язнів. Це місце було також своєрідним притулком для кур’єрів ОУН з України, провідних членів ОУН і дивізійників. Викладові залі стали житловими приміщеннями з багатьма двоповерховими дерев’яними ліжками з блощицями. У сутеренах була кухня з великою їдальнею, на стінах якої, крім картин й образів, красувались сатиричні карикатури з підписом – Ґоґо.
У другій половині 1950-их років мені пощастило еміґрувати до США. З допомогою мого доброго приятеля Володимира Демчука я почав працювати в інженерній фірмі по будові мостів і далекобіжних шляхів „Ловрі-Лепкалюк“. За деякий час приїхали на працю до названої компанії з Огайо до столиці Пенсильванії – Гарісбурґу, мій добре знайомий з студентських часів у Німеччині Мирон Шарко і з ним О. Слупчинський. Так я з ним познайомився і ми стали близькими друзями.
Через декілька років М. Лепкалюк закрив інженерну філію у Гарісбуґу. Частину працівників долучив до головного інженерного бюра у Ню-Йорку. Так ми з Ґоґом попали до Ню-Йорку. Одного разу підійшов до мене Ґоґо і сказав, що одружується з Марічкою Одуляк, але її батьки проти. Це буде тайне вінчання при малій участі друзів.
Молоде подружжя виявилось щасливим, радісним та гармонійним. Мали дочок Тамару і Мотрю й сина Олега, яким віддали дбайливу материнську і батьківську любов, родинне виховання і належну освіту. Олег став лікарем, деякий час був в Україні і допомагав хворим. До речі, середню освіту він здобув в українській семінарії при патріяршому соборі св. Софії у Римі.
О. Слупчинський був завзятим лещетарем, членом Карпатського Лещетарського Клюбу (КЛК), інструктором на пластових лещетарських таборах.
Він народився 20 лютого 1925 року у Кнурові, де батько був учителем. Середню освіту завершив у Холмській гімназії у 1943 році. У тому ж році зголосився до Дивізії „Галичина“. У таборі полонених в Ріміні, Італія, виявив свій талант як графік і карикатурист. Був співредактором сатиричного журнала „Оса“.
1951 року еміґрував до США, де розгорнув свою творчу працю як графік і карикатурист, улаштував виставку своїх творів, створив свій особистий, характерний шрифт письма. Опрацював низку обкладинок до різних видань‚ виконав низку проєктів для надгробників, був автором пам’ятника М. Лепкалюкoві.
Його дружина Марічка, значно молодша, померла скоріше. О. Слупчинський у важкому фізичному стані, у патріяршому віці, відійшов при дбайливій опіці дітей, зокрема дочки Мотрі та зятя Марка Шуганів. Хай гостинна американська земля буде йому легкою, а пам’ять залишиться довго між нами.
Ню-Йорк