ЗЕЛЕНА ҐУРА, Польща. – 11 липня відійшов у вічність Степан Семенюк, cправжній син українського народу. Він народився на Волині у 1920 році в родині Тетяни і Василя Драницьких. Прізвище Семенюк прийняв, коли був арештований радянською владою.
Про нього можна прочитати в його біографічній книжці „І гинули першими“. На Волині закінчив школи, став вчителем. Коли прийшла більшовицька влада, стає членом ОУН і був одним з тих, які почали творити загони УПА.
З часом його арештували і засудили на смертне покарання. Багато днів він був у смертній камері. Потім понад 10 років тримали в таборах Сибіру. Брав участь в Норильському повстанні.
У 1950-их роках був помилуваний і як громадянин довоєнної Польщі виїхав до Польщі. Тут увійшов у ряди твореного у тодішній Польщі Українського суспільно-культурного товариства.
Коли Україна стала незалежною, їздив в Україну і читав лекції з історії по всій території України. Був визнаним істориком і за свою працю був відзначений у 2010 році премією ім. Василя Стуса. Був членом Любуського Об’єднання українців. Читав лекції по цілій Польщі з історії України і говорив всім про свої пережиття у сибірських таборах.
16 липня громада прощала борця за незалежну Україну, каторжника сибірських таборів С. Семенюка. Він упокоївся на 99-му році життя у старечому домі в Зеленій Ґурі. Похорон молитви вів о. декан Андрій Бунзило. При могилі заспівли прощальну пісню „Чуєш брате мій, товаришу мій“.