КИЇВ. – Однією з найулюбленіших вуличок Старого Подолу була для мене вулиця Зелінського, як вона називалась за радянської доби. Тепер це Покровська вулиця, як називалась вона до більшовицької революції, хоча в середньовіччя вулиця мала назви Гнила і Чорна Грязь. Ця вуличка невелика, але на ній збереглось багато пам’яток ХVІІІ-ХІХ ст.
Особливо мене цікавила дзвіниця церкви Миколи Доброго, збудована 1716 року. Після пожежі 1718 року лише в 1781 році дзвіницю перебудував Іван Григорович-Барський.
А як же виглядала сама церква? Якось до моїх рук потрапила робота Віктора Вечерського про втрачені пам’ятки‚ звідки я дізнався про побудову храмів на цьому місці. Мурована церква св. Миколая збудована в 1800-1807 роках на місці одноіменної церкви 1706 року, яка в свою чергу була споруджена взамін дерев’яної Микільської церкви‚ зафундованої в кінці ХVІ ст. козацьким гетьманом Самійлом Кішкою на знак вдячности за визволення з турецької неволі. При цій церкві був шпиталь, від якого її прозвали „Миколою Добрим“.
Останній за чергою був мурований храм‚ збудований в 1800-1807 роках за проєктом головного архітектора Києва Андрія Меленського коштом відомого київського купця Сухоти. Церква була квадратовою в пляні з однією масивною банею і двома циліндричними вежечками-дзвіничками на чолі.
Дзвіниця церкви Миколи Доброго.
На жаль‚ храм був знищений 1935 року. Одразу постає питання‚ для чого на церкві архітектора А. Меленського було дві дзвінички, коли поруч є дзвіниця початку XVIII ст. Український дослідник Гліб Івакін в своїй роботі про історичний розвиток Києва (Київ‚ 1996 рік.) пише‚ що до якоїсь із споруд на цьому місці мають відношення і фундаменти‚ виявлені під бруківкою Покровської вулиці у 1948 році під час прокладання газопроводу. Не виключено, що це були підмурки південної стіни та двох стовпів храму‚ вписаного в лінію оборонних стін.
Для того‚ щоб знайти архітекторів‚ які споруджували проїздну башту і фортечні стіни‚ ми вирішили віднайти місце‚ де зустрічаються аналогічні орнаменти у формі ґрат‚ як на проїздній башті в Києві на Подолі.
На жаль‚ на території України, Білорусі та Росії ми подібних орнаментів не віднайшли. Тоді ми вирішили розширити наш пошук і знайшли в старовинному монастирі в Путна-горі, в Молдові, дуже схожі орнаменти. Цей монастир заснував господар Молдови Стефан Великий в 1466-1469 роках. За свою історію монастир не раз був ареною кровопролитних битв, багато разів горів і руйнувався, але знову відновлювався зі збереженням і відбудовою старих архітектурних форм.
Іншою мандрівкою була подорож до Вільнюса‚ де за часів князювання Великого князя Ольгерда в 1346 році було засновано Пречистенський собор‚ споруджений київськими архітекторами на взірець Собору св. Софії у Києві. Саме в цьому православному храмі Вільнюсу ми віднайшли дуже близькі орнаменти, як на брамі монастиря-фортеці на Подолі. Ми вважаємо, що в часи будівництва монастиря-фортеці у Києві ще мали залишатись давні орнаменти, які й були запозичені через 200-300 років київськими майстрами у своїх предків. Таким чином, будівельні роботи на спорудженні монастиря-фортеці на Подолі спиралась на спадщину київської школи архітектури.