УРБАНА-ШАМПЕЙН‚ Ілиной. – Академічний 2018-2019 рік на катедрі слов’янських мов та літератур Ілинойського Університету в Урбані-Шампейні ознаменувався заснуванням Вічного фонду ім. Дмитра Штогрина для розвитку українознавства. Головною жертводавицею фонду, метою якого є проведення наукових конференцій, симпозіюмів, лекцій та інших академічних заходів на українознавчу тематику, стала його донька д-р Людослава Штогрин.
Започаткуванням цього фонду вона вшанувала науково-творчу спадщину свого батька, чию ролю у розвитку українських студій та славістичного бібліотекарства у Північній Америці важко переоцінити.
Д-р Д. Штогрин мешкає з дружиною Євстахією у Шампейні, де з 1960 року розбудовував славістичні фонди головної університетської книгозбірні, які сьогодні у цій ділянці стоять на рівні з бібліотеками Гарварду та Конґресу.
Д. Штогрин народився в Україні, часи Другої світової війни пережив у таборі переміщених осіб у німецькому Авґсбурзі, де навчався у філії Українського Вільного Університету (УВУ) та в його головному осідку в Мюнхені. У 1950 році переїхав до Мінеаполісу, де після цілоденної фізичної праці відвідував вечірні курси в університеті.
Згодом у Вініпезі одружився з Євстахією (з роду Барвінською), після чого молоде подружжя переїхало до Оттави‚ де в університеті Д. Штогрин здобув бакалаврат з бібліотекознавства, а згодом маґістерський та докторський ступені зі славістики, захистивши докторську дисертацію про Павла Филиповича, письменника і літературознавця доби „Розстріляного відродження“, якого було закатовано злочинцями комуністичного режиму разом з сотнями інших представників української інтеліґенції.
Упродовж своєї 35-літньої кар’єри д-р Д. Штогрин працював у слов’янському і східноевропейському відділі університетської бібліотеки, поповнюючи фонди україністики друкованими виданнями і мікрофільмами. У 1995 році разом з дружиною створив Вічний фонд під егідою Фундації Ілинойського Університету для сприяння росту книгозбірні. З 1970 року Д. Штогрин викладав курси української мови, започатковані проф. Куртом Клайном. Того ж року Д. Штогрин створив окремий курс української літератури, а згодом й української культури.
На початку 1980-их років його обрано головою Української дослідницької програми і він став організатором 27 щорічних науково-дослідницьких конференцій у1982-2009 роках, у яких взяли участь понад 2‚500 науковців, у тому числі 743 доповідачі з 24 країн і п’яти континентів. З доповідями виступали ректори Київського, Запорізького, Львівського, Чернівецького університетів, а також Києво-Могилянської і Острозької Академій та УВУ в Мюнхені. Збірники вибраних доповідей з тих наукових зібрань редаґували професори Марія Зубрицька, Лариса Онишкевич, Тарас Гунчак, Сергій Квіт і Ярослав Розумний.
В Ілинойському Університеті Д. Штогрин був обраний членом сенату, а також викладав українську літературу в Оттавському Університеті, УВУ в Мюнхені та Українському Католицькому Університеті у Римі. Його авторству та редаґуванню належать п’ять книг українською та англійською мовами, а також близько 100 статтей про бібліотекознавство та українське літературознавство.
На урочисте прийняття в університеті з нагоди заснування Вічного фонду ім. Д. Штогрина привітати його та жертводавицю фонду прийшли колеґи, професори та студенти, друзі та рідні. У своєму вітальному слові Л. Штогрин привітала батька та усю університетську громаду, наголосивши, що колосальний внесок Д. Штогрина в україністику увіковічниться для прийдешніх поколінь.
Охочі долучитися до розвитку українознавства своїми благочинними внесками через Вічний фонд ім. Д. Штогрина можуть звертатися до керівника українських студій в Ілинойському Університеті д-ра Романа Івашківа на електронну адресу: [email protected].
Д-р Роман Івашків, директор програми українознавства‚ викладач слов’янських мов і літератур‚ викладач перекладознавства‚ координатор програми слов’янських мов.