Впродовж весняних тижнів „Свобода“ і „Український тижневик“ помістили ряд репортажів про балі дебютанток‚ які провели „Червона Калина“‚ Спілка Української Молоді‚ Українське Лікарське Товариство Північної Америки‚ Пластова Станиця Нюарку‚ Товариство Українських Інженерів Америки‚ інші організації. Традиція таких балів має давню історію‚ яка походить з Англії. Спочатку дебютантками були дівчата з аристократії або вищих кіл англійського суспільства, які здійснювали їх перший вихід у світ. Це означало, що дівчина була досить дорослою, щоб знайти чоловіка, брати участь в житті двору і бути самостійною. Першим був баль дебютанток в 1780 році.
Балі дебютанток швидко поширилися по всьому світу. Ця міжнародна подія світу моди щорічно збирає в Парижі близько 25 дівчат у віці від 16 до 22 років з десятка країн.
Українська громада теж давно почала влаштовувати балі дебютанток‚ але надала їм значно ширшого суспільного змісту. Звісно‚ намагалися показати дівочу красу‚ ґраціозність у танці‚ вміння поводитися у громаді‚ але чи не найважливішим було приготування дівчат до участи у професійному і громадському житті. Першими почали львів’яни‚ коли у 1921 році запросили дівчат на вечорниці „Червоної Калини“‚ до яких мали щонайперше відношення Українські Січові Стрільці. Про ці балі писав Любарт Ліщинський у „Свободі” 29 червня 1996 року: „У залі славного кіно „Роксі“ у Львові сходилося по сходах, вистелених червоним хідником до елеґантної залі, де збиралося добірне товариство‚ панував приємний настрій, що так сприяв забаві, а танцям надавали барви звуки оркестри“.
Поява більшовиків змусила перенести добрий звичай за океан‚ і вже у 1951 році в Ню-Йорку „Червона Калина” відновила балі. Тоді новоприбулі українські переселенці, які внаслідок війни опинилися в таборах біженців у Німеччині, Австрії та Бельгії, намагалися започаткувати в Америці ті традиції, які вони принесли з собою з рідної України та з Европи. Однією з них було представлення молодих панянок перед гостями, щоб відзначити їхнє повноліття. Ці балі стали надзвичайно популярними в українських громадах. У березні 1959 року відбувся перший формальний дебют з участю Пластової Станиці Ню-Йорку. У балях традиційно брали участь провідники Українського Народного Союзу.
Треба зауважити‚ що дівчата українського походження, народжені в Америці в другому чи в третьому поколінні, усе ж повсякденно перебувають у американському світі‚ а на балях поринають в українське життя‚ танцюють під українську музику. Вони цінують українські традиції і знають українські танці. Балі завершує коломийка, яку танцюють з українським запалом.
Традиція балів дебютанток настільки міцно увійшла в життя закордонного українства, що зараз важко уявити його життя без цієї величавої імпрези. Разом з яскравими спогадами про казковий вечір усі дебютантки, їхні кавалери та сім’ї отримують унікальний досвід спілкування, становлення характеру та вироблення принципів громадського життя.