Герб Пилипа Орлика знайдено у Батурині 

Спеціяльно для „Свободи“

БАТУРИН, Чернігівська  область.  – 13 листопада у Батурині відзначили 310-ту річницю загибелі Мазепиної столиці. І хоча під час війни в Україні умови для проведення там археологічних розкопок залишаються несприятливими, історико-археологічні дослідження міста протягом 2017-2018 років були продовжені. 

У розкопках брали участь 95 студентів та викладачів з університетів Чернігова і Глухова та співробітники Інституту археології Національної Академії Наук України. 

Батуринською археологічною експедицією керує археолог Юрій Ситий з Національного університету „Чернігівський колеґіюм“. Д-р Володимир Мезенцев (Канадський Інститут Українських Студій, Торонто) є виконавчим директором проєкту історико-археологічних досліджень Батурина.

У 1669-1708 роках Батурин був столицею козацької держави як потужно укріплене й багате місто та столиця гетьмана Івана Мазепи (1687-1709). 1708 року, коли І. Мазепа уклав угоду зі Швецією і підняв повстання за непідлеглість Гетьманщини та Запоріжжя самовладній Російській імперії, московське військо напало на повсталий Батурин і захопило його з допомогою зрадника. Царські карателі закатували полонених козацьких старшин та вирізали усіх цивільних мешканців від старого до малого, загалом до 14 тис. батуринців, пограбували й спалили місто. 

Стараннями останнього гетьмана Лівобережної України Кирила Розумовського (1750-1764) Батурин піднявся з руїн, відбудувався і пережив своє останне піднесення до його смерти у 1803 році. 

В добу бездержавности України колишня гетьманська столиця занепала й перетворилась на незначне містечко. За роки незалежности місто відродилось і стало одним з популярних центрів туризму, просвіти й патріотичного виховання українців. Минулого року музеї та реконструйовані архітектурні пам’ятки Батурина оглянуло понад 175 тис. відвідувачів. Їхня кількість щороку зростає.

За дослідженнями В. Мезенцева, у 1696-1700 роках І. Мазепа спорудив мурований триповерховий пишно оздоблений палац на околиці Батурина, Гончарівці. Археологи вважають, що земляні укріплення його маєтку побудували на кшталт бастіонних реґулярних фортець Голяндії, які були взірцевими в Европі XVII ст. Такі бастіонні оборонні споруди головної резиденції І. Мазепи у Батурині є найранішими відомими у Лівобережній Україні. Його садиба на Гончарівці також була першим у Гетьманщині зразком палацово-оборонного комплексу, що виник в Італії у XVI ст. і прийшов на зміну середньовічним мурованим та дерев’яним замкам. Такі комплекси поєднували цивільну палацову архітектуру, яку репрезентували Мазепини покої на Гончарівці, з переважно бастіонними фортифікаціями. З кінця XVI ст. цей тип італійських укріплених вілл поширився у західній Европі та Речі Посполитій. В західній Україні він з’явився на початку XVII ст.  

В межах валів маєтку гетьмана на Гончарівці, площею близько дев’яти гектарів, крім його двору з палацом, знаходились овочевий сад, березовий гай та орне поле.  Графічна реконструкція цієї садиби з мережею прямих доріжок нагадує реґулярне розплянування так званих „французьких парків“ з геометричними формами клюмб і ґазонів та прямими чи фігурними алеями, що було модним у Франції в добу бароко й походило з ренесансної Італії. Гетьман міг замовити створити свою головну столичну резиденцію за взірцями тогочасних фортець і барокових палацово-паркових ансамблів Заходу. Він бачив їх під час служби при королівському дворі у Польщі та дипломатичних місій, навчання й подорожей до Німеччини, Голяндії, Франції та Італії у 1650-их роках.

На думку В. Мезенцева, перед нападом російського війська охоронців і слуг маєтку на Гончарівці перевели до більшої і потужнішої фортеці Батурина для підсилення її залоги. Нападники зайняли обезлюднену садибу без бою, пограбували й спалили багатий гетьманський палац.     

У 2011-2015 роках археологи розкопали залишки зрубної церкви того маєтку та гіпотетично відтворили її плян та екстер’єр. Храм належав до народньої дерев’яної монументальної культової архітектури Чернігівщини рубежу XVII-XVIII ст.

2018 року коло засипаного колодязя гончарівської садиби експедиція розкопала рештки цегляного коридору шириною біля двох метрів. Ю. Ситий гадає, що він тягнувся на сім метрів від колодязя на захід. У стінах коридору виявили залишки, здогадно, зовнішнього входу, арки від дверей, мабуть, до підземелля та сходів, які ведуть вниз до шахти колодязя. Вчений припускає, що це був мурований потаємний підземний хід, котрий сполучався з колодязем і підвалом сусіднього будинку Мазепиного подвір’я. Археологічні досліди решток тої загадкової споруди будуть продовжені. 

На північному передмісті Батурина почались розкопки резиденції найближчого помічника і дорадника І. Мазепи, генерального писаря Пилипа Орлика. Він став гетьманом у екзилі (1710-1742) та творцем першої української конституції 1710 року.  У 2017-2018 роках частково відкрили цегляний фундамент великого житла П. Орлика. Ю. Ситий вважає, що воно мало зрубні стіни та один поверх і було споруджено на початку XVIII ст. Прикладом подібної заможної одноповерхової хати, складеної з брусів на цегляному фундаменті й потинькованої, є садибний будинок середини того століття полковника Київського козацького полку Юхима Дарагана у Покорщині, околиці Козельця Чернігівської обл. 

На оселі П. Орлика знайшли багато уламків пічних кахлів. Ю. Ситий відносить їх до місцевої продукції. На його оцінку, високий технічний і художній рівень кахлів груб покоїв П. Орлика наближається до якости таких деталів палацу І. Мазепи на Гончарівці. Але вони не копіювали гетьманські зразки і відзначаються ориґінальністю декору. Тож кахлі, замовлені П. Орликом, є цінними творами керамічного ужиткового і геральдичного мистецтва Мазепиної столиці. На деяких плитках ґлязура обгоріла. Це свідчить про спалення господи генерального писаря, очевидно, під час розгрому Батурина московським військом. Її печі прикрашали різнобарвні полив’яні та теракотові кахлі з рельєфними гербами П. Орлика та І. Мазепи. 

В. Мезенцев та член Батуринської археологічної експедиції, художник Сергій Дмитрієнко (Чернігів) підготували комп’ютерну реконструкцію цілої кахлі з родовою геральдичною емблемою П. Орлика. У центрі композиції знаходиться щит із зображенням стилізованої ручки від казана. Між дугами ручки вертикально вставлено меч. Щит увінчує корона, над якою поставлено ногу лицаря у броні. Щит з боків облямовують пальмові гілки. Геральдичні символи вписані в овал, що утворює рослинно-квітковий орнамент барокового стилю як декоративний картуш. Над короною розміщено ініціяли Пилипа (Филипа) Орлика латинськими літерами: F. O. 

Це надзвичайно важлива знахідка його найранішого відомого шляхетського герба, котрий він вживав, коли служив генеральним писарем до розорення Батурина 1708 року. Дотепер були відомі тільки дві сургучні відбитки з печаток П. Орлика, що зберігаються у Швеції. Там зображено його родовий герб, коли він був гетьманом на еміґрації, з відмінними композиціями та декором і без монограми. Археологічні дослідження садиби цього знаменитого українського державника та дипломата відновляться наступного літа.

У 2017-2018 роках експедиція продовжила розкопки на маєтку генерального судді Василя Кочубея (1700-1708) на західній околиці Батурина. К. Розумовський тимчасово володів тією посілістю й проводив там будівництво. Археологи частково розкопали там цегляні фундаменти двох великих дерев’яних споруд третьої чверти XVIII ст., які розібрали у ХІХ ст. За Ю. Ситим, вони були одноповерховими управами адміністрації останнього гетьмана. Зразком урядових будинків доби К. Розумовського є мурована двоярусна канцелярія Київського козацького полку в стилі українського бароко з елементами рококо 1756 року у Козельці. 

2017 року на Кочубеєвому подвір’ї знайшли дорогий малий срібний натільний хрест місцевого виробництва 1740-1750-их років. Він міг належати якійсь дитині з родини козацької еліти. На той час така форма та ґравірований візерунок на задньому боці хреста були модними у Гетьманщині. На лицьовій стороні відтиснуто восьмикінцевий православний Голгофський хрест. Згідно інтерпретації В. Мезенцева, на завершеннях трьох рамен викарбувано ініціяли Ісуса Христа, Царя, за змішаною візантійсько-слов’янською іконографічною традицією. Там грецькі літери IC та X є канонічною абревіятурою імени Христа, а кирилична літера Ц, очевидно, означає Його титул: Цар. Така коротка монограма імени й титулу Христа, лише з чотирьох літер (ІС, Х, Ц), надзвичайно рідко зустрічається на православних хрестах з греко-кириличними написами Нового часу. Більш поширені там довші монограми для імени Христа (ІС, ХС) та його титулу (Цар Слави). Мабуть, таке скорочення звичайної монограми обумовлено малим розміром цього дитячого хреста. 

На фортеці знайшли раритетний бронзовий перстень з печаткою на скляній вставці Мазепиного часу. На печатці бачимо стилізоване зображення фортеці, над якою летить орел і бореться зі змієм чи драконом. В. Мезенцев твердить, що фортеця на печатці символізує Константинопіль. Там передано сюжет леґенди про двобій християнства в образі орла з мусульманством, яке втілює змій, у небі над візантійською столицею за цісаря Костянтина Великого.     

Українські ранньомодерні печатки переважно мають геральдичні емблеми. Перснем-печаткою з описаним сюжетом міг користуватись освічений козацький старшина, державний службовець, писар чи священик Мазепиної столиці, котрий не мав шляхетського походження і свого герба. Але її власник, напевно, знав візантійську леґенду, зображену на печатці.

Під час розкопок Батурина також знайшли дві керамічні полив’яні народні іграшки (рідкісне мале горнятко і звичайний свищик у формі стилізованого птаха), три фраґменти орнаментованих теракотових козацьких люльок, три свинцеві мушкетні кулі, різні залізні ремісничі й господарчі знаряддя місцевого виробництва XVII-XVIII ст. Знайдено дев’ять срібних польсько-литовських і три мідні російські монети того часу, два срібні шилінґи шведської королеви Христини, вази, карбовані у Ризі в Лівонії 1635-1654 років, та срібний солід XVII ст. з Лівонії у складі Шведської імперії. 

За археологічними дослідженнями Ю. Ситого, у ході розорення Батурина російське військо знищило посадський ремісничий район на Гончарівці та передмісті Теплівка. Лише через півстоліття там відродилась слобода гончарів і цеглярів, коли останній гетьман знову заселив спустошене місто.

Минулого літа на північ від Мазепиної садиби археологи розкопали залишки дерев’яного житла, можливо, гончара, яке спалили під час того нападу. У котловані хати знайшли осколки вибухового чавунного ядра від гарматного обстрілу Батурина царським військом.

Так у 2017-2018 роках археологічна експедиція в Батурині відкрила цегляні фундаменти чотирьох, досі невідомих, споруд доби І. Мазепи і К. Розумовського. Почались розкопки решток резиденції П. Орлика. Там знайшли фраґменти пічних кахлів з найранішим відомим гербом П. Орлика та гербом І. Мазепи своєрідного дизайну, які будуть графічно реконструйовані та опубліковані. 

Археологічні дослідження показують динамічний розвиток мурованого будівництва, ремесла, керамічного декоративного і геральдичного мистецтва українського бароко та торгові й культурні контакти столиці козацької держави з Річчю Посполитою, Шведською імперією та Московією. Вперше у Батурині знайшли перстень-печатку з візантійським художнім сюжетом. Виявлено нові археологічні свідчення про зруйнування ремісничих районів Мазепиної столиці армією царя Петра.

Останні студії старожитностів міста детально висвітлені у ілюстрованій науково-популярній брошурі „Розкопки у Батурині 2017 року. Реконструкції герба Пилипа Орлика“ (Торонто: Видавництво „Гомін України“, 2018, 32 стор. українською мовою, 62 кольорові ілюстрації). Це видання можна придбати у канцелярії Крайової Управи Ліґи Українців Канади в Торонто за 10 дол. (тел.: 416-516-8223, електронна пошта: luc@lucorg.com) та у Видавництві КІУС в Едмонтоні (тел.: 780-492-2973, електронна пошта: cius@ualberta.ca. Інформація є в інтернеті: www.ciuspress.com/catalogue/history/372/rozkopki-u-baturini-2017).

18 років Батуринський проєкт спонзорують Канадський Інститут Українських Студій (КІУС) Альбертського університету, Понтифікальний Інститут Середньовічних Студій Торонтського університету та Дослідний Інститут „Україніка“ у Торонто. Колишній директор КІУС, видатний історик гетьманської держави проф. Зенон Когут є засновником і академічним дорадником цього проєкту. Президентом Дослідного Інституту „Україніка“ є виконавчий директор Крайової управи Ліґи Українців Канади мґр Орест Стеців. 

Східньоевропейський Дослідний Інститут ім. Вячеслава Липинського у Філядельфії та Фонд Катедр Українознавства при Гарвардському університеті надали щедрі ґранти на археологічні дослідження Батурина 2016-2018 років. У 2005-2017 роках Чернігівська обласна державна адміністрація щорічно виділяла субсидії на розкопки цього міста. 

Найщедрішими меценатами вивчення батуринської старовини є св. п. поетеса Володимира Василишин і її чоловік, мистець Роман Василишин з Філядельфії, та письменниця Лидія Палій у Торонто. В 2017-2018 роках історико-археологічні студії Батурина і підготовку публікацій підтримали дотаціями Крайова Управа Ліґи Українців Канади (голова Роман Медик), Ліґа Українців Канади – Відділ у Торонто (голова Микола Литвин), Крайова Управа Ліґи Українок Канади (голова Оксана Кузишин), торонтський Відділ Ліґи Українок Канади (голова Галина Винник), Союз Українок Канади – Відділ ім. св. княгині Ольги (голова Віра Мельник), Кредитова Спілка „Будучність“ (головна управителька Оксана Процюк та менеджерка кадрів Христина Бідяк), Фундація „BCU Foundation” (голова Ради Директорів Р. Медик), Фундація „Прометей“ (голова Марія Шкамбара), Українська Кредитова Спілка (головний управитель Тарас Підзамецький), ресторан „Золотий Лев“ (власниця Анна Кісіль) та аптека „Healing Source Integrative Pharmacy” (власники Омелян і Зеня Хабурські) у Торонто.

Наступного літа археологи відновлять польові дослідження у Батурині. Однак, через бюджетні скорочення, невідомо, чи зможе Чернігівська обласна державна адміністрація надалі фінансувати там розкопки. За таких умов в Україні благодійна підтримка українців США та Канади уможливить продовження Батуринського археологічного проєкту. Його учасники звертаються до українських організацій, фундацій, компаній і доброчинців у Північній Америці з проханням надалі підтримувати розкопки гетьманської столиці й публікацію їхніх результатів. Будь ласка, надішліть Ваші чеки з пожертвами на адресу: Mr. Stan Kamski, Treasurer, Pontifical Institute of Mediaeval Studies, 59 Queen’s Park Cr. E., Toronto, ON, Canada M5S 2C4. Просимо виписати чеки на: Pontifical Institute of Mediaeval Studies (memo: Baturyn Project). Цей інститут надішле американським і канадським громадянам офіційні посвідки для сплачування податків. Мешканці США отримають такі посвідки від американського філіялу Понтифікального Інституту Середньовічних Студій в Торонто. Усім установам і жертводавцям буде висловлено подяку в публікаціях та публічних доповідях, пов’язаних з проєктом.

Додаткову інформацію про Батуринський проєкт можна дістати від д-ра В. Мезенцева у Торонто телефоном 416-766-1408 чи електронною поштою: v.mezentsev@utoronto.ca. 

Науковці щиро дякують українцям США і Канади за щедру багаторічну підтримку історико-археологічних досліджень столиці козацької держави. З Вашою допомогою ми збережемо й продовжимо цей проєкт в ускладнених умовах воєнного часу в Україні.