ВАШІНҐТОН. – „Як нещодавно обраний Архиєпископ-Митрополит Української Католицької Церкви у США, що ви хочете зробити?” Саме таке питання було поставлено новопризначеному Архиєпископові-Митрополитові Борисові Ґудзякові коли він зустрівся з Синодом Єпископів у 2019 році. Група з 52 осіб з нетерпінням очікувала реакцію новопризначеного ієрарха, який задумався над цим питанням і після короткої павзи відповів: „Я хочу слухати”.
У вересні цього року Синод Українських Греко-Католицьких Єпископів збирається для обговорення майбутнього Української Греко-Католицької Церкви (УГКЦ). Під час цього зібрання вони запропонують 10-річний пастирський плян щодо вирішення поточних потреб Церкви та вирішення питань, з якими стикається Церква у ХХІ ст.
Наразі великим викликом, якому має протистояти Церква, є недостатня кількість молодих людей, які реґулярно відвідують храм у неділю. Для розв’язання цього питання Архиєпископ Борис створив неформальну робочу групу, що складається з духовенства та мирян, щоб обговорити сучасний стан справ Церкви. У наступні місяці ці особи нададуть низку рекомендацій для цієї 10-річної стратегії.
10 лютого у Семінарії Св. Йосафата у Вашінґтоні відбулась зустріч, на якій були присутні Архиєпископ Борис, інші єпископи з пастирської групи плянування УГКЦ, священники, та семінаристи, разом з 11 молодими людьми зі столичного реґіону. Під час зустрічі молоді люди висловили свою стурбованість щодо проблем Церкви та запропонували ідеї стосовно вирішення цих питань.
„Основним фактором, який заважає мені реґулярно відвідувати літургію є виголошення проповіді”, – поділився один молодий парафіянин. „Якщо [священник чи єпископ], котрий веде проповідь, не в змозі встановити контакт з парафіянами, якщо він не в змозі передати своє повідомлення людям, це відштовхує людей від відвідування літургії”.
„Сучасні технології також відволікають”, – додав інший учасник дискусії. „Молоді люди постійно в соціяльних мережах, де ці сайти забезпечують миттєве задоволення. Певним чином це зробило їхні стосунки з Богом трохи більш егоїстичними. Люди більше не ходять до церкви заради відвідування храму, а тому, що хочуть чогось із неї. Вони можуть запитати „якщо я іду до церкви, навіщо це мені?” Вони відчувають, що їх час дорогий. Якщо вони не побачать цінности у відвідуванні літургії, вигоди, тоді вони не підуть. Вони скоріше використають цей час, роблячи щось інше”.
„На мою думку, найважливіше питання полягає в тому, що літургії недостатньо”, – поділився третій. „Мета відвідування літургії – встановити стосунки з Ісусом Христом, але багато парафіян можуть не зрозуміти цей момент”.
Присутні священнослужителі взяли до уваги думки цих молодих людей, і вони також висловили свою стурбованість.
Один єпископ, який приїхав з Арґентини, поділився своїми труднощами у дотриманні традицій УГКЦ. У Сполучених Штатах та Канаді парафії легко доступні завдяки великим групам української діяспори, яка розташована по усій Північній Америці. Наприклад, відстань між храмом УКЦ св. Івана Хрестителя у Випані, Ню-Джерзі, та храмом УКЦ св. Івана Хрестителя в Нюарку, Ню-Джерзі, становить 19 миль. Парафії в Арґентині, однак, розкидані, та відстань між двома церквами може становити до 1,000 кілометрів (понад 600 миль). Це ускладнює можливість громадянам підтримувати свої українські католицькі традиції, особливо молодим людям, коли вони переїжджають для навчання в університеті або на роботу. Більш того, на відміну від США чи Канади, де є великі групи українців по всій країні, арґентинці не мають можливостей продовжувати практикувати свою віру у випадку, якщо вони подорожують за межами своєї громади.
„Ми, здається, стикаємося з новою проблемою в Церкві”, – сказав інший єпископ. „За часів Радянського Союзу усталена релігія була скасована. В результаті, покоління родин передавали свої традиції одна одній, ніби це був якийсь ланцюжок. Сьогодні, здається, цей ланцюг був розірваний. Якщо одне покоління вирішить відмовитися від своєї віри, ці традиції більше не будуть передаватися їхнім дітям та онукам”.
Висловивши свою стурбованість, група подала декілька пропозицій щодо потенційного вирішення цих питань. Один із прикладів – хори Української Греко-Католицької Церкви завжди співають одні та ті ж самі релігійні гимни; тому літургії постійно повторюються. Для вирішення цього питання, хори можуть збільшити свій репертуар, щоб літургія була більш різноманітною.
Щодо питання освіти парафіян, один присутній запропонував Церкві створити маленькі памфлети для дітей, які пояснюють різні частини літургії. Таким чином, майбутні покоління стануть більш освіченими про різні релігійні процеси у Церкві. Так само, Церква могла б докласти зусиль, щоб підкреслити катехизис, оскільки це допоможе парафіянам краще зрозуміти літургію та допомогло б встановити міцніші стосунки між парафіянами та Церквою.
Після цієї дискусії Архиєпископ Борис подякував усім за їх час, внесок та участь. Покищо не було окреслено повного набору рекомендацій. Метою першої зустрічі було оцінити зацікавлення та думки молодих людей до того, що, сподівається, перетвориться на постійні стосунки між стурбованою молоддю та пастирською групою. Після зустрічі діялог між молоддю, архиєреями, священниками, та семінаристами продовжився неформально під час перекуски майже до 10-ої години вечора.
Група зустрінеться знову у березні у Вашінґтоні. Деталі будуть оголошені пізніше.