„Свобода” вміщує дорожні нотатки працівника редакції Ігоря Пилипчука, який вирушив у самітню подорож довкола світу на вітрильнику „Еней”. Нижче вміщено нові його записи.
6 квітня
Сьогодні 20-ий день в морі. Ніч заміняє день, день заміняє ніч. 10 днів тримається вітер з південного сходу, 15-18 вузлів з періодичними підсиленнями і шквалами з коротким дощем. В основному хмарно, але коли виглядає сонце то з’являється райдуга.
Чотири дні тому зловив першу рибу в Тихому океані. На другий день також зловив, але сталося те, що вже було три рази в Атлантиці – велика риба перекусила жилку і втекла. Таким чином я втратив четверту наживку. Пробую на пластикових кальмарчиків – покищо нічого.
Вчора вночі шквал зробив дірку в передньому вітрилі, яке я ремонтував в Пуерто Монт місяць тому. Зняв його і поставив інше, легше. Воно поводиться інакше і покищо не можу пристосуватися. Старе зашив і вирішив більше в ремонт не давати. Треба шукати заміну.
Домінік прислав координати Криса і Лин, які прямують також до Ґамбієр попереду мене. Вони знаходяться 600 миль від острова, я – 2,000. Ми рухаємося різними маршрутами – вони напряму і мають багато штилів, я в обхід, за вітром, і маю довший шлях. Останнім часом допускаю можливість, що це буде інший острів, не Ґамбієр, якщо вітер знесе мене далеко в сторону.
8 квітня
Цілий день нема вітру, хоча за прогнозою повинен бути 12 вузлів. Перший раз з початку переходу. І сонце – перший спекотний день за кілька місяців.
Розмірковую над тим, куда іти, до якого острова. Так виглядає, що це може бути складністю – у зв’язку з пандемію коронавірусу країни позакривали порти для туристів.
Отримав листа від Домініка – картина у Франції сумна – трохи нагадує часи Радянського Союзу: черги біля продуктових магазинів, запускають по одному, всі в масках і рукавичках. Всі налякані.
Написав листа до Криса і Лин – вони попереду на вітрильнику „Наі You”.
Відписали, що рухаються дуже повільно, бо вже довший час нема вітру. Зупинялися на кілька днів на маленькому безлюдному острові Гендерсон і плянують зупинитися на Оено, бо дістали дозвіл від влади з острова Пілкаірн. Вони моніторять вітрильники через супутник.
Сьогодні вночі виглянув за корму – а там світляний хвіст тягнеться на 15 метрів позаду човна. Фосфорні елементи, що у воді, від тертя об перо руля під водою загоряються і створюють це дивовижне явище. Причому на поверхні хвоста, який під водою, додатково загоряються на секунду окремі яскраві фосфорні елементи, додаючи казкове забарвлення до картини.
17 квітня
Сьогодні 30-ий день, як я в морі. З таким вітром ще займе три-чотири тижні до Таїті. Ґамбієр відпав – через нові правила у зв’язку з вірусом всі човни мають іти до Таїті. Сподіваюся, що коли я туди дійду, все стане на свої місця.
Велика риба не ловиться на ту наживку, яка залишилася. Але вже третій ранок знаходжу на палубі досить велику літаючу рибу, причому на одному і тому ж місці. Першу з’їв сирою, другу посмажив, третю приготував у мікрохвильовій. Найсмачніша смажена.
21 квітня
Перший раз за цей перехід захід сонця абсолютно безхмарний. Небо чисте і можна було наблюдати як швидко сонце ховалося за горизонт.
Трошки пізніше далеко на горизонті з’явилися дві маленькі хмарки. Через те, що земля кругла, складається враження, що вони торкаються води. Подібні хмари з’являються щовечора і мають різні форми. В сутінках здається, що там, на горизонті, будинки, або гори, або дерева.
Вчора дістав електронного листа з одного з вітрильника, який прибув до Ґамбієр. Схоже, що ситуація з вірусом покращується. Це дало мені підстави знов змінити острів призначення з Таїті на Ґамбієр, тобто повернув на південний захід. По-перше він на тиждень ближче, по-друге, кажуть він гарний і рекомендують відвідати, по-третє, вітер потрібного напрямку.
Сьогодні 34-ий день в морі. Не бачив жодного корабля, жодного літака. Останні 15 днів вітер стабільний зі сходу або з південного сходу, без шквалів і дощу. Тепло і спокійно. Такі умови можна назвати майже ідеальними.
27 квітня
Тепер я розумію, чому цей океан називається Тихим. Для цього треба було провести тут півтора місяці. З того часу, як я спустився з півдня нижче приблизно 15 градуса широти, вітер помірної сили стабільно дує в одному напрямку, без змін.
Тільки вчора вночі перервався період майже місячного безжурного спокійного, рівномірного плавання і пройшла полоса шквалів з усіма пов’язаними незручностями – тимчасова зміна вітру, короткі хвилі, дощ.
Наступний день і ніч пройшли майже спокійно, а сьогодні вдень знов шквали. І знов добра погода. Але це вже 18 градус широти.
В південній частині Тихого океану існує South Pacific Convergence Zone (Південно-тихоокеанська зона конвергенції), характерною ознакою якої є шквали з вітром 30-40 вузлів. Але вона починається зі 150 градуса довготи, а я ще на 127-му.
Очевидно це полоса місцевих шкваликів, щось подібне до того, що було місяць тому біля східного побережжя Піденної Америки, поки я не спустився до 10 градуса широти.
3 травня
Тільки що побачив острів Ґамбієр. До нього ще близько 50 миль. Сьогодні трошки хмарно і видно тільки контури, які час від часу ховаються за низькою хмарою, інакше його невисокі гори було б видно з 70 миль. Після 48 днів на самоті в океані відчуваєш приємне тепло всередині при появі землі, незалежно від того, що там чекає.
Під вітрилами я дійшов би туди вже в темряві. Тому, щоб не бовтатися ніч перед островом в океані чекаючи ранку, щоб зайти в гавань, цілий день допомагаю вітрилам мотором. Треба також використовувати дизельне пальне, якого маю забагато. Трохи стомився від його шуму. Після того, як в Пуерто Монт я поставив назад його рідний повітряний фільтр, шуму стало більше. Але без модифікацій надійніше.
Попереду острів Ґамбієр.
8 травня
Острів Ґамбієр, Французька Полінезія.
До острова дійшов за дві години до заходу сонця. До місця заякорення ще 20 миль, тобто три-чотири години. Вирішив не ризикувати і дочекатися ранку в морі.
Як виявилося, це не один острів, а група різного розміру островів з незвичними назвами: Манґарева, Тараваі, Ґакауітаі, Акамарау, Аукена.
На відміну від інших островів тут не видно жодного рибальського човна. Можливо тому що сьогодні неділя. Також жодного вогника вночі, у всякому випадку з західної сторони. Зате є мобільний телефонний сиґнал, якого не було на острові Робінзона Крузо.
11 травня
Понеділок. Сижу в карантині вісім днів. Ще лишилося шість. Такі правила – не має значення, скільки днів я провів в морі, мушу відбути 14 на човні. Формально. Насправді я був на землі, бо коли нарешті, на третій день зміг повідомити жандармерії про своє існування, мені сказали представити себе в жандармерії, тобто піти на сушу. Але не сказали коли. Тому, коли туди прийшов, вона була зачинена. Тоді я пішов в магазин купити продуктів, і там зустрів жандарма – приємного молодого чоловіка на ім’я Раян, котрий знов запросив мене на другу годину до жандармерії. На щастя, він розмовляв англійською мовою. Офіційні форми заповнити було легко і швидко.
Перезнайомився з багатьма яхтсменами: німці Йовкім і Сабіна відвідали мене в перший день і принесли грейпфрута і гуави, на другий день француз Арні, який тут вже 11 місяців на одному і тому ж місці також приніс грейпфрутів, гуаву і лимони. Позавчора приплив датчанин Альберт, вчора швейцарець Террі.
Загалом на Ґамбієрі біля 40 вітрильників: 15 тут, в Рікітеї, 12 на сусідньому острові Тараваї, інші розійшлися по островах. Більшість чекають на добрі новини – коли відкриють Туамото та інші острови і країни.
Кріс з „Наі You” зустрів мене першим і допоміг заякоритися. Також приніс грепфутів. Вони тут не ціняться і ростуть навіть в лісі.
Біля продуктового магазину є інтернет, але не дуже добрий. В селі є ще одне місце, де можна дістати доступ до Інтернету за плату біля 2 дол. за дві години. Треба спробувати.
Загалом дуже тихо і покійно. Як і має бути в селі на краю світу.
21 травня
Сьогодні день, коли прилив і відлив найбільші. Крім того, вночі прийшов поривами сильний вітер з південного заходу. Прогноз показує 20 вузлів з поривами до 30, але, як звичайно, цифри занижені.
Пориви вітру проходять між схилами і створюють в гавані хаотичну картину – човни рухаються у всіх напрямах одночасно, деколи наближаються один до одного на небезпечну відстань.
Спав, вірніше дрімав, готовий піднятися кожну мить. І недаремно – перед п’ятою почув голос, виглянув назовні – шведський човен в темряві маневрував під мотором в кількох метрах від мене. Попросили вибрати трохи якірний канат, щоб їм було більше місця для маневру. Я підтягнувся, але небагато, бо маю замало ланцюга, на відміну від решти човнів. А саме ланцюг тримає якір на місці.
Вже дві години, як зійшло сонце, а шведи досі шукають місце, щоб знов заякоритися. За день ще чотири човни зійшли з місця і перезаякорилися. Передбачаючи вітер в гавані зібралося більше вітрильників, ніж звичайно.
Прогноз показує чотири дні вітру, який поступово буде змінювати напрям на східний, хоча Альберт з „QueenB” каже, що до кінця дня вітер має стихнути.
При першій нагоді треба буде придбати довгий ланцюг. А також добре було б обміняти свої два менші якорі на один більший, щоб спокійніше спати.
24 травня
Вітер усе ще дме зі швидкістю біля 20 вузлів з поривами до 30 вузлів.
Серед вітрильників є один сучасний моторний човен під французьким прапором і назвою „Atole d’Azure” – досить великий, десь біля 60 футів довжиною і має два поверхи, тобто велику площу над поверхнею води.
Відколи почався вітер, він хаотично рухався у різні боки і, як мені здавалося, час від часу підтягувався вперед, використовуючи мотори, бо за ним заякорився один з вітрильників з одним членом залоги на борту.
Сьогодні зранку таки сталася небезпечна ситуація. Коли я почув крики і виглянув назовні, на великому човні двоє чи троє людей бігали взад і вперед, а сам човен майже торкався вітрильника, на якому також був незвичайно пожвавлений рух.
Власника великого човна там не було. Очевидно відправився на берег з дружиною і шістьма дітьми.
Через 20 хвилин на поміч прийшов новозеляндський вітрильник „Windora” з капітаном Филипом. Напевно він думав, що треба буде буксирувати „Atole d’Azure” подалі від вітрильника.
Нарешті приплив власник „Atole d’Azure” і ситуація вирівнялася. Люди з інших човнів допомогли вітрильнику перейти на на нове місце, а коли він заякорився, моторний човен знайшов і собі місце подалі від нього.
Загалом народ відреаґував дружньо. І це вже не вперше. Така поведінка серед моряків – норма.