НЮ-ЙОРК. – Цікава та небуденна подія відбулася в Українському Інституті Америки (УІА) 23 лютого. Не кожного дня випадає нагода зустрітися з українськими мультимільйонерами, а тим більше поспілкуватися з ними, почути про розвиток їхнього бізнесу з середини, про їхні сильні сторони, про сумніви, невдачі і як їх подолано.
У панелі, модератором якого була голова Української асоціяції підприємців та професійних спеціялістів Америки (Ukrainian American Business and Professionals Association (UABPA) Іванна Лотошинська, взяли участь підприємець у сфері фармацевтики, виконавчий голова корпорації Citius Pharmaceuticals, Inc. Левко Мазур, та співзасновник і виконавчий директор компанії Petcube Ярослав Ажнюк. Вступні завваги подала член УІА і віце-президент UABPA Анна Шпук.
Протягом вечора, окрім тем, пов’язаних з провадженням бізнесу, заторкнуто багато глибших питань світоглядного характеру: що таке успіх, зокрема його моральний вимір, чого треба прагнути в житті тощо.
Обоє панелісти розпочали свої виступи з відеопрезентацій діяльности їхніх компаній.
Історії успіху цих двох осіб були багато чим споріднені, хоч, звісно, ще більше чим різнилися. Обоє бізнесменів особливо підкреслювали, що до справи, за яку берешся, потрібно ставитися з пристрастю.
У 74-річного Л. Мазура, який народився в родині українських еміґрантів у повоєнній Німеччині і який з юного віку живе у США, шлях до великого бізнесу був далеким від прямолінійного. Він виріс у Філядельфії, навчався в католицькій середній школі, вищу освіту здобув в університеті Темпел. Поступово досяг успіху в корпоративному бізнесі: від звичайного торгового представника компанії Cooper Laboratories виріс до члена її керівництва, зокрема створивши і очоливши її відділ Cоoper Vision. Пізніше Л. Мазур був на керівних посадах у фармацевтичному відділенні в США компанії BASF (найбільшої компанії світу з виробництва хемічної продукції), в компанії ICN Pharmaceuticals (нині — Valeant Pharmaceuticals), дослідницькій компанії Chantal Pharmaceuticals, що виробляла препарати проти надзвичайно небезпечних для дітей вірусів. Згодом компанія Medicis Pharmaceuticals, де він був виконавчим віце-директором та одним зі співзасновників, спромоглася заповнити нішу на ринку дерматологічних ліків, де не існувало аналогів їхній продукції — антибіотиків проти вугрів.
Проте в один день Л. Мазур вирішив покинути корпоративний бізнес, де він досяг всіх можливих висот і благ, і створити свій власний. Він навіть тричі давав у заставу все своє майно.
Заснував компанію Genesis Pharmaceutical, яка фокусувалася на дерматологічних ліках. У 2008 році був одним з співзасновників Akrimax Pharmaceuticals — компанії з виробництва серцево-судинних препаратів.
Теперішня його компанія Citius Pharmaceuticals спеціялізується на біотехнологіях, зокрема на редаґуванні та перепрограмуванні РНК для запобігання генетичним захворюванням.
Крім успішної фінансової діяльности, Л. Мазур є активним також і в громадському житті: був членом Ради Фундації допомоги дітям Чорнобиля, членом Ради тростистів Manor College, президентом Українсько-американської асоціяції професіоналів та підприємців Ню-Йорку і Ню-Джерзі, членом команди незалежних спостерігачів США на українському референдумі за незалежність 1991 року, є донором Українського Католицького Університету і таке інше. Але чим він особливо тішиться, що зміг зберегти від закриття католицьку школу в його в рідній околиці у Філядельфії, чим, на його переконання, врятував багато молодих життів.
„Влада, гроші і слава не зроблять вас щасливими. Коли щось робите, робіть таким чином, щоб зробити світ кращим“, — переконаний Л. Мазур. Повага, Бог, громада — так охарактеризував він свої пріоритети. З теплотою і вдячністю згадав він про двох людей, які мали безпосередній позитивний вплив на його успіх — о. Петро Липина з Дрогобича, котрий колись давно намовив його батька еміґрувати, і власника меблевого магазину єврея Йосипа Абермана, котрий у скрутний для його батьків час, дав йому для продовження навчання в коледжі порожній чек, на якому Л. Мазур міг написати будь-яку суму і віддати позику коли захоче.
У другого панеліста цього вечора, 30-річного Я. Ажнюка, шлях у великий бізнес був дещо інакшим. Він народився, виріс і навчався в Україні, прийшов у приватний бізнес у значно молодшому віці. Був членом українського Пласту. Спочатку вивчав прикладну математику, програмування. Проте на четвертому курсі університету вирішив відійти від клясичного навчання і створити власну аґенцію інтернет-маркетинґу.
Поряд з цим у 2008 році заснував громадську організацію „Інтернет-ініціятива“, яка поширювала знання про можливості мережі, проводячи освітні конференції та семінари. Це були проєкти у форматі BarCamp, тобто неформальні, відкриті, інтерактивні зустрічі з людьми.
Але в певний момент він „переключився“ з громадської діяльности на власний бізнес. Його товариш Олександр Нескін винайшов пристрій Petcube, коли шукав спосіб розважити свого собаку. Згодом до О. Нескіна приєдналися його друзі — Я. Ажнюк і Андрій Клен, які, власне, і заснували у вересні 2012 року компанію Petcube, Inc. У жовтні 2013 року Petcube запустила кампанію на Kікстартері, зібравши 251 тис. дол., ставши найуспішнішим українським проєктом на Kickstarter і найуспішнішим кравдфандинґовим проєктом для тварин на той час.
Компанія виробляє пристрої для власників домашніх тварин. Перший її продукт — це пристрій розміром 10х10х10 сантиметрів, що дозволяє через мобільний додаток дистанційно стежити, розмовляти і грати у лазерні ігри із домашнім улюбленцем — собакою чи кішкою.
Зараз компанія має свої представництва у Сан-Франциско, Києві та Шеньчжені (Китай) і продає свої вироби у 18 країнах світу. Станом на травень 2017 року вона продала вже 100 тис. своїх „кубиків“.
Я. Ажнюк найбільшим своїм досягненням вважає створення не стільки свого бізнесу, як освітніх баркемпів упродовж 2008-2009 років.
„Я думаю, що це дало поштовх багатьом людям і середовищам. Це те, чим я найбільше задоволений. Але є ще багато речей, які хочеться зробити. І сподіваюся, колись список речей, якими я можу пишатися, поповниться“, — каже він.
Я. Ажнюк — великий оптиміст щодо майбутнього своєї країни. На його погляд, Україна є країною можливостей, і цьому сприяють три фактори: українські спеціялісти є добре освіченими; в Україні є багато талановитих, захоплених своєю справою молодих людей; при цьому вони є найдешевшими у світі фахівцями високої кваліфікації. Єдине, чого їм бракує, каже Я. Ажнюк, — це амбітність і загальний досвід ведення бізнесу. На його думку, навіть корупція не є надто великою перешкодою для підприємництва, позаяк офіційні податки є настільки низькими, що навіть з врахуванням корупції залишається більше, ніж в багатьох країнах після їх сплати.
У свою чергу, Л. Мазур навів два протилежні приклади, коли він намагався поширити свій бізнес в Україні — в середині 1990-их і в 2000-их, — і обидва рази ці спроби виявилися невдалими. Л. Мазур пояснив різницю результатів між ним і Я. Ажнюком частково тим, що в його випадку, як американцеві, очевидно бракувало в Україні особистих зв’язків, що, на його думку, є одним з ключових елементів успіху в бізнесі.
Після обговорення окремо з кожним з панелістом його бізнес-кар’єри, модератор І. Лотошинська задавала питання водночас обом бізнесменам. Ось найцікавіші з відповідей.
— Як ви б окреслили, що таке успіх?
Л. Мазур: „Успіх має різні аспекти — особистий, громадський, бізнесовий. І немає значення про який аспект йдеться, якщо успіх вас відвідав один раз, він відвідає вас двічі, тричі і, взагалі, стільки разів, скільки ви того забажаєте. Бо це залежить від вас – зґенерувати цей успіх“.
Я. Ажнюк: „Успіх — це процес, коли завжди з’являються нові виклики. Я не вважаю, що успіх уже знайшов. І не вважаю, що коли-небудь його можна знайти. Бо як тільки ми чогось досягаємо — одразу бачимо наступне завдання, наступний горизонт… Хто любить працювати, шукає нагоду, хто не любить, шукає причину“.
— Що є найбільшим викликом у бізнесі?
Л. Мазур: „Вижити“.
Я. Ажнюк: „Після того як вижив, є ще одна важлива річ: намагатися бути кращою людиною, постійно самовдосконалюватися. Люди є найціннішим активом компанії“.
— Як ви справляєтесь з роздратуванням і розчаруванням?
Л. Мазур: „Треба триматися поза емоціями. Емоціям немає місця в бізнесі“.
Я. Ажнюк: „Я намагаюся не роздратовуватись. А все, що відбувається поза моїм контролем, я не даю проникнути всередину себе“.
— За що ви найбільш вдячні?
Л. Мазур: “Що мої батьки привезли мене до Америки і дали можливості, яких у них самих не було“.
Я. Ажнюк: „Що мої батьки привили мені любов до українців і України“.
Після модератора задати свої запитання могли і численні присутні. До речі, у переповненій залі були представники кількох українських кредитівок, відомий консультант Адріян Сливоцький та багато молоді, заради якої в першу чергу і створено цю зустріч.
Цю відкриту для громади подію організували UABPA спільно з УІА і спонзорували Українська Федеральна Кооператива „Самопоміч“ Ню-Йорк, Федеральна Кооперативою Nova UA, корпорація „Міст“, стоматологічний центр Bauer Dental Arts і ресторан „Веселка“.
Було оголошено, що UABPA плянує серію заходів „Історії успіху“ в УІА, і що ця зустріч, власне, була першою з них.