МОНРЕАЛЬ. – Київський собор св. Софії став центром уваги на черговій конференції Монреальського Осередку Наукового Товариства ім. Шевченка (НТШ), яка відбулася 25 березня. Першою частиною була доповідь д-ра Радослава Жука, професора Університету Меꥳлл в Монреалі, архітектора дев’яти українських церков на північно-американському континенті та однієї церкви у Львові. Темою доповіді були „Архітектурні джерела собору св. Софії в Київі“. Конференцію відкрила голова осередку проф. Люба Жук, а доповідача представила заступник голови Олеся Чехут.
Проф. Р. Жук ознайомив слухачів з архітектурними джерелами святині, яка була збудована тисячу років тому за часів Ярослава Мудрого. Цікавість слухачів могли задовільнити прозірки зі світлинами, які підготував д-р Р. Жук. На одній з них була реконструкція собору проф. Кенета Конанта, відомого архітертурного історика. На пляні і розрізі святині проф. Р. Жук показав, яка була форма первинної церкви і які частини були добудовані пізніше. Цікаво було довідатися, що собор був сполучений сходами з митрополичим і княжим двором.
У багатьох виданнях є інформація про те, що прототипом для Київської Софії служила Софія Константинополя (Царгороду). Цю ж думку повторив у своїй історії Орест Субтельний. „А звідки ж йшли впливи на Собор Софії в Царгороді?“ – запитав доповідач. Висвітлюючи це питання, доповідач пригадав різні типи будівель, які існували в Римській імперії, колисці християнства. Мова йшла про довгі прямокутні римські базиліки імператорів з головною абсидою та з одним або двома рядами колон, про будівлі циліндричної форми, що служили не тільки місцем поховань, а й святинею всім богам (наприклад‚ Пантеон в Римі).
Ці роздуми д-ра Р. Жука підвели його до твердження відносно храму св. Софії в Царгороді, який був збудований в першій половині VI ст. імператором Юстиніяном. Отож, в його пляні можна віднайти поєднання елементів римської базиліки Максенція-Константина з елементом ротонди з великою копулою (Пантеон). Доповідач показав світлини, на яких можна було побачити інтер’єр храму та його зовнішній вигляд. Зіставляючи собор св. Софії з Царгороду і собор Софії Київської, д-р Р. Жук виразно вказав на відмінності цих будівель. На його думку, Софія Київська не є імітацією Царгородської Софії, як це подано в багатьох давніх літописах і сучасних виданнях. На думку проф. Р. Жука, архітектурних джерел собору св. Софії потрібно шукати в іншій римській традиції.
Він згадав той факт, що вкінці V ст. в Сирії були збудовані чотири базиліки у формі хреста з колоною посередині, на якій провів своє життя св. Симон. Виходячи з пляну св. Софії в Києві, бачимо поєднання римської базиліки з абсидами та хрестоподібного унікального комплексу св. Симона з Сирії. Це свого роду форма „хреста в квадраті“, яка у набагато спрощених розмірах стала типовою для багатьох візантійських церков. Специфікою собору св. Софії є подвійні ґалерії. Перші були додані в ХІ ст., після закінчення будови, а другі – дещо пізніше.
Д-р Жук представив історію Київської Софії, наголошуючи, що після зруйнування її татарами в 1240 році, майже 400 років вона була в руїні. Лише в 1638 році Митрополит Петро Могила її реставрував, не порушуючи старих форм. В такому вигляді Софія була зарисована голяндським малярем Абрагамом Вестерфельдом в 1651 році. На цьому рисунку ми можемо побачити п’ять абсид, 13 бань. Цікава є форма куполі, яка має певне заокруглення, що вказує на модернізацію в дусі італійського відродження.
Перебудова і розбудова св. Софії відбувалася в XVII-XVIII ст. Найбільша розбудова проведена коштом гетьмана Івана Мазепи в 1690-1967 роках, коли побудовано бічні нави, нові бані та інші частини будови в ориґінальному стилі українського бароко, що полягав на поєднанні тоді модерних загально-европейських зовнішних барокових форм зі специфічним українським просторовим ритмом (трикопульні або п’ятикопульні храми). Завдяки цій розбудові собор втратив свій первісний зовнішній вигляд, однак всередині зберігся вигляд з ХІ ст., були збережені первісні форми та мозаїчні декорації.
Доповненням до доповіді була друга частина заходу, а саме фотовиставка „Київська Софія: серце українського християнства“, яку підготувала Леся Качор-Гаврилюк. Виставка була представлена в Українському музеї Патріярха Йосифа Сліпого, де відбувалася конференція. Присутні довідалися про архітектурні джерела собору св. Софії й послухати розповідь Л. Качор-Гаврилюк про мозаїки, розміщені в абсиді, бічних навах та куполі, а також про розписи стін всередині храму.
Серед цікавих пояснень символіки виділявся той факт, що в центральній абсиді собору розміщена мозаїка Богородиці Оранти. Ця стіна відома під назвою нерушимої стіни, тому що вона не зазнала руйнування впродовж століть. Згідно з повір’ям, так довго як стоятиме нерушима стіна, стоятиме Київ та існуватиме Україна.
Доповідач звернула увагу і на те, що на відміну від володарів, яким будували гробівці з написами про їхні великі діла, на скромному саркофазі Ярослава Мудрого в соборі св. Софії написано: „Ісус Христос перемагає і світло Христа просвіщає всіх“. Це показує зовсім інше розуміння влади і державного порядку.