Basic HTML Version
Іван ДРАЧ
ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ЛЮДСТВА
НЕ МАЮТЬ ТЕРМІНУ ДАВНОСТИ
Найстрашніше зазирати в безодню, в яку боїшся упасти. Народ хлібо
робів і співаків намагалися зробити народом канібалів і злодіїв - тавро
1933 року горить і досі на чолі нашого буття. Ми чекасмо покаяння
сьогоднішньої Росії за гріхи Росії Леніна і Сталіна, і ставимо за взірець
вину Німеччини перед єврейством і покаяння Аденавера за вину Гітле-
ра. Та спершу даймо раду самі собі. Більшовицьких опричників на Укра
їні мобілізували також і з українців, і покаянна кров Хвильового і
Скрипника не змиває вини мільйонів перед мільйонами. Тримільйонна
КПУ вже в перебудовні роки мала Великий голод за міт, за „так зва
ний", та й ідеолог горбачовської перебудови, посол СССР у Канаді
Яковлєв спрямовував лівих дипломатів і журналістів, щоб погасити
правду про 1933 рік, яку розкривали наші земляки в США і Канаді.
Голодомор 1932-1933 років за своєю суттю не був ані випадковим,
ані унікальним епізодом у долі українського народу. Настав час до
кінця усвідомити раз і назавжди, що це був лише один з найближчих
до нас, уцілілих і нині сущих українців, етап пляномірного викорінен
ня української нації, неприйняття існування якої глибинно закладене
у нащадків північних племен, яким наш народ дав свою віру, культу
ру, цивілізацію і навіть імення. У відповідь на це не лише від з'яви
Московського царства, а ще з самої княжої доби, ще від Андрія Бого-
любського в Україну-Русь безперервно накочуються хвилі ненависти,
жорстокости, тотального зруйнування українства, які цей північний
провінційний князьок приніс у Київ, сплюндрувавши його за кілька
десятиліть до хана Ьатия. Заповіт цього варвара немов закарбувався
у генах усіх московських і петербурзьких правителів - незалежно від
того, якої вони були крові, німецької чи грузинської: кожен з них ви
являвся непримиренним ворогом українства навіть тоді, коли наші
проводирі колінкували в покорі і послуху перед ними. Здається, жо
ден з російських володарів не забував глушити українську мову і
культуру, і не зупинявся перед тим, щоб пролити ріки української
крові, брати і брати безконечні валки українського ясиру для „обу-
стройства" своєї болотяної Півночі і неісходимого Сибіру.
Лукава фраза, що історія навчає того, що не навчає нічого, не для
нас, українців. Вона змайстрована тими, хто хотів би, щоб людство за
було про їхні диявольські сліди в історії, щоб утекти від суду Божого і
64