Page 150 - ukr

Basic HTML Version

IV. ІМЕНАІДАТИ
Сергій КВІТ
З КОГОРТИ НАЙПЕРШИХ
Чим знаменита його „Самостійна Україна", окрім самого слова „само­
стійність", що з легкої руки автора ввійшло в російську мову як символ
чогось марного й зарозумілого та страшного й руйнівного одночасно?
Сьогодні російські коментатори навіть чеченську політику називають
„самостійницькою". „Самостійна Україна" стала своєрідним маніфестом
нової генерації української інтелігенції: „Часи вишиваних сорочок, свити
та горілки минули й ніколи вже не вернуться. Третя українська інте­
лігенція стає до боротьби за свій народ, до боротьби кривавої та безпо­
щадної. Вона вірить у сили свої і національні, і вона виповнить свій обо­
в'язок. Вона виписує на своєму прапорі сі слова: „Одна, єдина, нерозділь­
на, вільна, самостійна Україна від Карпатів по Кавказ".
Очевидно, третя інтелігенція - це після першої, що переважно пере­
йшла до польського табору, як Потоцькі, Чарторийські й Вишневецькі,
та другої, купленої Катериною II за російське дворянство.
Міхновський не був першим, хто у новітніх часах висунув ідею україн­
ської державної незалежности. Перед ним була „Україна Irredenta" (1894)
Юліяна Бачинського, написана, щоправда, з марксистських позицій під
прикрим враженням масової „трудової" еміграції галицьких і буковин­
ських селян за океан. Мовляв, у власній державі українці вповні зможуть
реалізувати свій потенціял і не потребуватимуть шукати щастя на чужині.
Міхновський нічого не вигадує, а просто є послідовним. Автор „Са­
мостійної України" походив із патріотичної козацької родини, в якій
втрату незалежности України сприймалося з покоління в покоління як
тимчасове явище. 1891 року він стає співорганізатором „Братства Та-
расівців"; поруч із харків'янами Миколою Байздренком, Михайлом
Базькевичем, Іваном Липою та Віталієм Боровиком він був єдиним
„киянином" (хоча родом із Полтавщини) - студентом-юристом Київ­
ського університету. Біля могили Тараса Шевченка вони клянуться
вибороти незалежність України. Міхновський 1899 року також пересе­
ляється до Харкова й пізніше входить в історію саме як харківський
адвокат. Він стає одним із засновників Революційної української пар­
тії (РУН), Української народної партії (УНП) та першої української те­
рористичної організації „Оборона України"; постійно перебуває під на­
глядом поліції. У відкритому листі до міністра внутрішніх справ Си-
150