Basic HTML Version
Степан ПУШИК
СИННЕБА
У юності ображався, коли мене, українця, називали хохлом. Так само
ображався мій прадід, коли його, русина, записували українцем. З діда-
прадіда він знав, що русини мали велику державу - Київську Русь, що
русинським королем був Данило, який сидів у Галичі, на горі, в замку,
хоч історики вперто доводять, що княжі палати стояли на Золотому
Току, в селі Крилосі. Місця цього покищо не знайдено.
Я гадав, що слово „хохол" зародилося між росіянами, так само, як і
слово „кацап" між українцями. Та на X (першому незалежному) з'їзді
письменників України мене прошило немовби струмом, коли татарський
літератор і журналіст Шекір Селімов оголосив у привітанні з'їзду, що сло
во „хохол" татарське й перекладається на українську як „син неба": „кок"
- небо; „ол (ул)" - син. Татарського походження й слово „колокол" - дзвін.
Виходить, що ми - українці - сини, а точніше - правнуки сина неба.
Хто цим сином був - неважко встановити, бо ж русичі в „Слові о пол
ку Ігоревім" названі Даждьбожими внуками, а Даждьбог - Сонце, муж
сильний, як сказав літописець. Сонце - золоте, а Небо - синє. Очевидно,
що саме тут слід нам шукати відгадку таємниці походження синьо-жов
того прапора. Правильність такої версії підтверджує і те, що монголь
ською мовою синьо-жовтий - це „хохол".
Хохлом називають і півнячий гребінь, а півень - символ Сонця. Прові
сник нового дня. Так само лев - образ Сонця. Ось чому гербом Галичини
був Золотий Лев на тлі блакитного неба. Це є той же самий синьо-жов
тий символ Неба й Сонця. Зрозуміло, що це ніяк не вписується в примі
тивне трактування, що синьо-жовтий прапор - це символ золотої пшениці
на тлі синього неба. Скажімо, в Швеції пшеницю не сіяли, а синьо-жов
тий прапор мали й мають за свій символ. Фіни шведів називають Руотсі
(Ruolsi), що засвідчує про доісторичну близькість між нами і шведами.
Разом з тим слід пам'ятати, що синій колір - це ознака Сходу, як і
зелений, а Заходу - жовтий і білий; Північ (Сівер) позначався чорним
кольором, а Південь - червоним. Ось чому поляки Галичину назива
ли Червоною Руссю. Так само цей край називали литвини й усі інші
народи, що жили північніше Галичини. Городи Чорної Русі діставали
відповідні й назви: Чернігів, Вороніж, Смоленськ. Західня Русь -
Біла. Ріка Дон, що на Сході, - Синій, як і Чорне (колись Чормне)
море, діставало назву в піснях - Синє.
Золотий (жовтий) колір мала крона дерева життя, стовбур якого уявляв
ся центром Дажбожої землі (пізніше Київської Русі). Ця традиція перейшла
в добу християнства, й київські собори (бані їх) прикрашалися й прикраша-
118