Basic HTML Version
тодішній англійський журналіст і письменник Деніель Дефо у своїй
книжці про царя Петра Першого писав: , , . . .Мазепа не мав
королівського титулу, але він був рівний королеві відносно влади".
Шведський полковник К. Кллінґспор у своїх споминах каже:
„...Мазепа був великою людиною і його ім'я було відоме далеко
поза межами країни, якою він володів". Як пише Микола
Костомаров у своїй відомій монографії, Мазепа був цього вповні
свідомий і уважав себе „трохи менше за польського короля".
Гетьманування Мазепи припадає на дуже ускладнені часи, коли
Україна стає тереном воєнних дій, а козацька армія авангардом у
походах проти Туреччини в політичних плянах Москви та Польщі.
Москва і Польща, ще раз потвердивши Андрусівський договір про
поділ України поміж собою у т. зв. „Вічному мирі" з 1686 року,
намагалися використати козаків, кожна окремо для своїх цілей, а
саме: Москва, бажаючи добитися доступу до Чорного моря, мусіла
знищити Кримських т а т ар. Польща ж,утративши частину
Правобережжя та Поділля в Бучацькому договорі, старалася
відібрати ці землі від Туреччини. Через Україну проходили
московські війська, що, до речі, стояли довгими постоями та
економічно виснажували господарське життя укра їнського
населення. Російсько-турецька війна руйнувала торговельні зв'язки
з Кримом та чорноморськими краями, що дуже відбивалося на
господарському житті України.
Поділ Укра їни на Ліво- і Правобережжя, недостача
концентрації української військової сили в одних руках, внутрішня
боротьба та конфлікт різних впливів і течій серед тодішнього
українського громадянства, — все це не дозволяло Мазепі вести
своєї самостійної політики. Гетьман був свідомий того, що як довго
Україна є в якийнебудь спосіб зв'язана з Москвою, то передумовою
якої б то не було української політики є забезпечення невтральности
Москви щодо внутрішніх справ України, коли нема виглядів на
практичну допомогу ззовні. А такої допомоги Мазепа ні від кого не
міг дістати. Тож, зневтралізувавши доноси, Мазепа своєю
сповидно льояльною політикою старався осягнути довір'я царя,
щоб здійснювати свої пляни в Україні. Одним з тих плянів було
з'єднання України в одну державу, що йому вдалося в 1704 році.
Хто знає, чи Мазепа був би не залишився і надалі льояльним,
коли б Москва була льояльна супроти гетьмана. Під час Великої
Північної війни „положення Мазепи було надзвичайно важке", —
пише Александер Брюкнер, російський історик німецького
походження. Козацьке військо проти своєї волі мусіло брати участь
у численних походах, за що не тільки не діставало ніякої
винагороди, але мусіло терпіти та зносити невигоди, образи, до
побоїв від московських та наємних старшин включно. В Україні
83