Basic HTML Version
мах 28-го полку на Вершовіцах, в ка
зармі Юрія з Подєбрад, і в піхотних
казармах на Малій Страні. Службу
повнили при 28 полку, куди прихо
дили чеські легіонери із Сибіру і де
демобілізували. Леґіонери приїздили,
як герої до власної держави з добри
ми куфрами і майном. їх скоро демо
білізували, бо вони не хотіли військо
вої дисципліни і порядків. Рано дов
го спали, не дбали про трубку, вечо
рами не йшли спати. До чеських во
яків відносилися ворожо і їх не слу
хали, треба було аж українців, щоб
завести в казармах сяку таку дис
ципліну і порядок.
По цілій Празі українці повнили
службу. В казармах на Карліні, в
Моюлі, на Сміхові, на стрільниці в
Кобилісіх, деякі при французькій
місії ген. Пелє, який реорганізував
чехо - словацьку армію.
Дальші військові частини виїхали
до Терезіна, Йозефова і на Мораву.
Кожний волів їхати до Праги, бо з
■Праги можна було дістатися на уні
верситет, на різні молочарські, коо
перативні і лісові курси на кошт дер
жави. Виїхав і я зі сотнею пор. Све-
риди (вся сотня з 24-го полку з Ко
ломиї) до Праги. Не міг зразу впи
сатися на університет, бо мав при ку
рені роботу їздити по Празі і перед
містях, де були розташовані наші від
діли та привозити їм платню що 10
днів.
Зі шкільним роком 1920/21 я впи
сався на політехнічний інститут і
став членом Академічної Громади в
Празі. Головою тоді був пор. Інди-
шевський, який незабаром докінчив
студії інженера і виїхав на Україну.
Головою Громади став студент прав
Матвій Стахів, який був найдовше.
Він був дуже строгий, не допускав до
балачок на зборах Громади, пильну
вав, щоб вкладки були заплачені, від
бирав голос балакучим, одним сло
вом завів порядок. За його голову
вання Академічна Громада зросла до
1,500 членів. До Праги напливали
нові студенти з польських таборів з
Югославії (армії Вранґеля і Денікі-
на), з таборів полонених в Італії, Сер
бії і з Західньої України.
Громада політично поділилася на
т. зв. поступовців, націоналістів, геть
манців і незорганізованих, які мали
численних промовців, між ними студ.
Клунний, який ніколи не оминав на
годи забирати голос, критикуючи
всіх і вся. Та найбільше студентів
прибувало таки з табору бригади в
Німецькім Ябліннім, з Йозефова, ку
ди перенесли бригаду по прибуттю до
Чехо - Словаччини т. зв. групи ген.
Кравса. Студенти були одягнені в уні
форми українських, російських, серб
ських армій. За почином Українсько
го Громадського Комітету, який очо
лював Никифор Григоріїв, студенти
дістали від чехів цивільне вбрання і
стипендії. Хто добре вчився і здавав
іспити, діставав підмогу, коли ні, тра
тив право на неї.
Студенти харчувалися зразу в
харчівні „Методистів”, а потім в хар
чівні Студентського Дому на Слупі.
Домівка Громади містилася в залі
пивовару на Сміхові, збори відбува
лися деколи в Студентськім Домі.
За мого побуту в Празі головою
Студентської Громади був по М.
Стахову Андрій Палій. Замітними
подіями в Академічній Громаді були
дві справи, а саме справа „йолки”
і рішення амбасадорів з 14 березня
1923 р. — коли Східню Галичину
признано Польщі.
Хоч на терені Громади, на зборах
приходило до гострих і прикрих су
перечок, не раз навіть до бійки, то
в обох справах Громада стала як
один. Чеський уряд, міністерство за-
граничних справ пропонувало, щоб
українці і москалі мали разом Свят
вечір - Ялинку. Москалі годилися на
спільну „Йолку”, але українці вис
лали депутацію до през. Масарика і
здобули право святкувати окремо.
Демонстрація українців Праги про
ти рішення альянтів відбулася на
Вацлавській Площі, там, де й тепер
чехи демонструють проти окупації
Москви.
„Проч з польською окупацією ук