Basic HTML Version
Короткий опис тих торжеств і пода
ні повністю деякі із виголошених там
проповідей і промов потверджують
цю тезу.
В ОЧІКУВАННІ ТОРЖЕСТВА
І ПІДГОТОВА ДО НЬОГО
Уже раніше, зокрема під час трі-
юмфальних відвідин Верховного Ар-
хиепископа і Кардинала Иосифа Слі
пого українських поселень в ЗСА і
Канаді в половині 1968-го року було
відомо, що з його ініціятиви будуєть
ся в Римі український храм св. Софії
та що передбачається його торжест-
венне посвячення. Українці католики
в багатьох країнах, які складали на
будову цього храму свої пожертви, з
нетерпінням очікували цього торже
ства не тільки з уваги на храм, але
в надії, що з цієї нагоди відбудеться
Синод Українського Католицького
Єпископату та що на цьому Синоді
буде в якийсь спосіб вирішена справа
патріярхального устрою Української
Католицької Церкви, що від кількох
років стало найпершою проблемою
української діяспори. Початково пе
редбачалося торжественне посвячен
ня храму на кінець червня, але праці
при будові не були закінчені і з кін
цем червня щойно появилося офіці-
яльне повідомлення, що посвячення
відбудеться 27 і 28-го вересня 1969
року з участю Папи Павла VI.
Не зважаючи на відносно короткий
час, що відділяв саме торжество від
повідомлення про нього, по всіх кра
їнах, зокрема в ЗСА і Канаді, почала
ся масова акція для організації па-
ломництв до Риму. Акцію вели Вла
дики і світські організації, зокрема
Т-ва за патріярхальний устрій УК-
Церкви. І в цій акції наголошувано
в першу чергу справу патріярхату
УКЦеркви.
ВСІ ДОРОГИ ВЕДУТЬ ДО РИМУ
Врешті прийшов очікуваний тиж
день, на кінець якого були визначені
торжества. Вже в четвер, 25-го верес
ня 1969 p., почалося масове палом
ництво до Риму українців з багатьох
країн їхнього поселення. Літаками з
північно-американського континенту,
поїздами, автобусами і автомобілями
з європейських країн, тисячі вірних
Української Католицької Церкви від
гукнулися на заклики своїх Владик
та вирушили до Вічного Міста на не
бувале українське торжество. У цих
днях для українців справді всі доро
ги вели до Риму. Чому таке масове
паломництво? На це чи не найбільш
влучно відповіла давня українська
емігрантка з Перт Амбою, ЗСА, яка
вже в літаку на цей запит сказала:
„Я була цього року в Україні і там
України не пізнала. Тепер їду до Ри
му, може там її побачу”. Більшість
паломників бажали побачити Украї
ну, її вартість і її значення у здійс
ненні їхніх прагнень і постулятів що
до помісности та патріярхального за
вершення УКЦеркви.
СУМНІВИ І ПОБОЮВАННЯ
У літаках, що ними летіли палом
ники до Риму, опісля в їхніх при
міщеннях в Римі та при всіляких зу
стрічах справа синоду і патріярхату
була головною темою та до останньої
хвилини вона викликала більше сум
нівів і побоювань, ніж надій. В субо
ту, 27-го вересня, отже в день призна
ченого на 5-ту годину по полудні пер
шого торжества посвячення храму св.
Софії, поодинокі групи громадян та
репрезентанти їхніх організацій відві
дували Верховного Архиєпископа Ио
сифа в його палаці у Ватикані, але
авдієнції і розмови не зменшували
сумнівів навіть щодо можливостей
відбуття Синоду. Верховний Архиє-
пископ здвигав раменами і ніяких за
певнень не давав. В іншому місці, у
приміщеннях Великої Семінарії, де
живе і має свою канцелярію Архи-
єпископ Іван Бучко, зібралася в тому
часі поважна група паломників і за
стала там Владик з Канади йАмери
ки. Прислуховуючись розмовам, мож
на було набрати враження, що Влади
ки, не мавши певности чи Синод змо
же відбутися, наче приготовляли па
ломників на всяку можливість. Мов-