Basic HTML Version
рики він приїхав в 1923-му році як
дипломатичний представник Уряду
Західно-Української Народної Респу
бліки, тоді в екзилі у Відні, і у вико
нуванні своєї місії зустрівся з непро
хідним муром іґнорації в урядових
колах Америки щодо України. Цей
мур треба було пробити, і це можна
було зробити тільки англомовними
публікаціями.
При цій нагоді до речі буде згада
ти ще про одну причину того — що
так скажу —• англомовного-публіка-
ційного ідеалу д-ра Мишуги.
Крім репрезентації — очевидно не
формальної — перед американським
урядом, д-р Л. Мишуга мав ще одну
вітальну місію від Уряду ЗУНР: зіб
рати якомога більше фондів на пра
цю того Уряду у Відні. Виконуючи
цю місію, д-р Л. Мишуга заініціював
„Державну позичку", і, очевидно, за
ініціював її в УНСоюзі і „Свободі",
користуючись майже без обмежень її
сторінками. Кампанія в справі тієї по
зички, що в кінцевому
результаті
принесла понад 130,000 долярів, з
яких д-р Мишуга щодо цента розра
хувався з Урядом ЗУНР, вимагала
частих виїздів д-ра Мишуги до поо
диноких наших громад. Додам, що
д-р Мишуга був справді промовцем
,,з Божої ласки". Він усі свої промо
ви, писав, виправляв, виучував напа
м'ять і виголошував, ніколи їх не
читаючи. Сподіваємось, що збірку цих
промов пощастить незабаром видати
окремою книжкою. В усіх тих промо
вах є одна провідна ідея: порівняння
та утотожнювання американських во
лелюбних ідеалів з українськими, їх
ня синтеза. Знаходячи й зіставляючи
ці подібності, д-р Мишуга мусів прий
ти до переконання, що коли б аме
риканці пізнали правду про Україну
і український народ, вони не могли б
не відчути великої і глибокої прияз-
ни до того народу, який має і плекає
такі самі ідеали та до них змагає.
Логічним висновком для д-ра Мишу
ги було: дати американцям нагоду
пізнати правду про Україну, публі
куючи книжки англійською мовою.
ТА САМА ІДЕЯ НТШ
Мабуть цілком припадком ці ідеї
д-ра Луки Мишуги зійшлися з пля-
ном Наукового Товариства ім. Шев
ченка та його тодішнього генераль
ного секретаря проф. д-ра Володи
мира Кубійовича. Вкоротці після за
кінчення Другої Світової Війни, ко
ли на еміграції в Західній Европі опи
нилась поважна частина українських
науковців, в 1947-му році відновлено
на еміграції діяльність
Наукового
Товариства ім. Шевченка. Майже рів
ночасно, бо вже на початку 1948-го
року НТЩ, за
ІНІЦІАТИВОЮ
і під го
ловною редакцією проф. д-ра Воло
димира Кубійовича, приступило до
підготови і видання
Енциклопедії
Українознавства, перший зошит якої
появився в половині 1949-го року, а в
1952-му році закінчено друк її пер
шої, загальної частини. Плянуючи
українське видання, НТШ і проф.
д-р Вол. Кубійович рівночасно за-
плянували й видання тієї книги чу
жими мовами, зокрема англійською.
Потреба цього з'ясована у вступі до
української ЕУ, в якому м. ін. ска
зано:
„Перебування на чужині та зустріч
із культурними і впливовими сьогодні
народами ставить до нас у хвилину
зростання цікавости до проблем Схо
ду Европи поважні вимоги. Коли про
наші справи говорять ворожі чинни
ки, висвітлюючи їх зі свого погляду,
ми не можемо мовчати. Якщо ми не
хочемо, щоб відомості про Україну
зацікавлені шукали в чужих, здебіль-
ша ворожих нам російських больше-
вицьких,
польських чи німецьких
енциклопедіях, то ми мусимо спромог
тися на власну наукову працю. На
модерний, всебічний,
науковий ін
форматор про українські справи жде
весь культурний і політичний світ..."
А в одній із своїх газетних статтей
проф. Вол. Кубійович коротко вияс
нює, що: „Енциклопедія Україно
знавства має бути сумою знання про
Україну, яка інформувала б про наш
край своїх і чужих."
73