Basic HTML Version
АМЕРИКАНСЬКИМ УКРАЇНЦЯМ
Написав Сильвєстер Яричевський
За гори високі^ за моря грізні
Полинули діти одної рідні:
Пішли на чужину та долі шукати,
Бо долі не мала убогая Мати;
Летіли здобути свяченую волю,
В далекій чужині, в незнаному полю . . .
—
Вкраїно, о Пене печальна, свята,
Чому ж то Ти долі синам не дала?
—
Ой, дала ж я долю, подала святую,
Та ворог підкрався в годину лихую,
Лютує зі зброєю злоби, облуди
І пеклом подихнув з ворожої груди . . .
В ярмі, у неволі козацькі сини,
В ганьбі, у зневазі батьківські гроби,
Кайданами слово зглушили тирани,
Серцям завдають лиш пекольніг рани,
Тому то помчались від мене соколи,
—
То ж краще в чужині, як дома
— в
неволі . . .
—
З якою ж то зброєю пішли у руках
Шукать талану по безкраїх степах?
—
Узяли з собою лиш душі здорові
І руки до праці трудної готові,
А в грудях любови святі заповіти,
Щоб Матір підняти та болі коїти . . .
Заточенці-браття! Любов'ю сильні
Зірвете із Нені окови грізні
—
Борітеся з трудом: день волі настане
І громом побіди на ворога гряне.
Засяє Вкраїна у ясному цвіті
В старому й новому великому світі.
Писано в селі Лучинцях,
Рогатинського повіту
(Передрук із „Першого Руско-Американського Календаря",
Мт. Кармел, Па., 1897 із зміною назви русин на українець
й Русь на Україна).
56