Basic HTML Version
заступника головного предсідника Йосипа Лисогора, обраного вже на
річному засіданні Головного Уряду в 1961-му році й опісля, на 25-ій
Конвенції переобрано на головного предсідника. Характеристикою
цього нового головного репрезентанта УНС'оюзу та започаткованої ним
нової доби може послужити його інавгураційна промова, яку він ви
голосив 25-го травня 1961-го року на річних нарадах Головного Уряду,
після обрання його на головного предсідника. В цій промові сказано:
У таких нагодах, як оця, людині бракне слів. Що маю сказати і як
сказати? Це справа, що сягає далеко до часів мого дитинства. Поки я ще
навчився читати, я чув слово „Свобода" і пізнавав газету, як бачив її.
Коли я підріс, то читав ту назву, написану латинськими літерами, але
українські літери бентежили мене, поки мої батьки не навчили мене укра
їнської абетки при помочі ілюстрованого букваря. Коли тільки сходились
приятелі мого батька, я чув розмови про Союз. УНСоюз або Український
Народний Союз — це були слова, які в тих днях навівали пошану. Вони
представляли велетня, що охоплював кожну важливішу українську гро
маду в Америці і, наче провідна зоря, вказував нашому народові кращий
шлях в його житті. Щоб стати головним предсідником цієї могутньої орга
нізації — не можна 'було навіть мріяти — така це була далека й недосяж
на мета. А втім, воно сталося сьогодні. Воно не могло б статися ніде інде,
як тільки в таких країнах чудес, як З'єднані Стейти Америки чи Канада.
Коли мене вибрано на пост предсідника, мені припала честь, що її годі
висловити словами. Неможливо „виповнити черевики", що в них ступали
наші колишні великі предсідники, як Мурашко чи Галичин. Це були вийнят-
кові люди у вийняткових часах. Неможливо вірно відтворити їх. Передім-
ною, як їх наступником, стоять відкриті нові шляхи. Хочу присвятити себе
в цілому тому завданню і пробувати діяти якнайкраще у зустрічі з новими
ситуаціями — так, як вони це робили у своїх часах. У цьому рішенні під
бадьорює мене приявність таких колеґ, як Роман Слободян, який з великою
енергією служив нашому Союзові понад 40 років і якого вмілу пораду,
руку й мудрість завжди шануватиму. Приємною є свідомість, що такий ве
теран, як інж. Степан Куропась, наш новий заступник головного предсідни
ка, є в нашому гурті, як також ентузіястка, заступниця головного предсід
ника Анна Герман. Це, врешті, рідка приємність співпрацювати з нашим
енергійним головним секретарем д-ром Ярославом Падохом, який постачав
і постачатиме динамізм, що його потребуємо для кращого прогресу.
Маємо добре збалянсований і сильний керівний гурт, готовий до роз
в'язування важких проблем. Стоїмо в обличчі змінених обставин і людей.
Маємо молодь, наставлену на темп електроніки, автоматизацію і міжпля-
нетні простори. Швидкість міряємо вже не критерієм 100 миль на годину,
а 90-ма хвилинами довкола Землі. Наших студентів у коледжах і універси
тетах нараховуємо на тисячі. З блискучими талантами, поступові, вони
безперечні лідери завтрішнього дня в ділянках, що їх самі виберуть, так
само, як уже сьогодні шанують їх, як передових студентів. І вкінці, маємо
важко працюючих і освічених новоприбулих, які нараховують в своїх ря
дах численних науковців. Щоб спрягти цей великий потенціял у суцільну
співдіючу силу для власного індивідуального покращання; щоб поліпши
ти долю багатьох наших земляків в Україні з думкою про їх волю і неза
лежність; щоб розв'язати багато інших великих проблем, які виринатимуть
і які ми не всилі розв'язати одинцем, — не можемо діяти як малі гуртки,
k%