Basic HTML Version
хорон зорганізували й беруть в ньо
му участь добрі його друзі і що жін
ка покійного одержала посмертне за
безпечення готівкою в сумі 400 дола
рів, яка вистачала на покриття мате
ріальних потреб молодої родини на
який рік чи й на більше.
Яких десять літ пізніше сиділа
приголомшена у своїй хатині, в одно
му із галицьких сіл в Україні, моло
да жінка, прочитавши
одержаного
листа з повідомленням, що її чоловік,
який недавно емігрував до Америки
шукати заробітку, загинув у заліз-
ничому випадку. її глибокий смуток
і безпосередня турбота й важка три
вога за майбутнє їхніх малих дітей
була трохи злагіднена іншим пові
домленням, що члени братнього до
бродійного товариства, до якого на
лежав її улюблений чоловік, влашту
вали йому достойний християнський
похорон і що вона одержить з каси
цієї ж організації його життєве забез-
пзчення в сумі однієї тисячі долярів.
П'ятдесят років пізніше, 1967 року,
одна українка в Канаді, мати трьох
малих дітей, ще навіть у нешкільно-
му віці, повдовіла внаслідок нещас
ного випадку її чоловіка на полюван
ні, прошепотіла із сльозами на очах
щире „спасибіг" секретареві Відділу
УНС, який вручив їй чек на двадцять
тисяч долярів, виплачених їй, як за
безпечення, одним із братських сою
зів, що в ньому її покійний чоловік
мав свою забезпеченеву грамоту.
В усіх отих, приведених вище си
туаціях передчасна смерть годуваль
ників родини була катастрофою, що
могла б була знищити залишені ро
дини й кинути безпомічних дітей у
найжорстокіші злидні, якщо б їхні
батьки не мали були життєвого за
безпечення і членства в Українсько
му Народному Союзі. Це, зокрема, бу
ло саме тим, за що боровся о. Григо
рій Грушка, коли він як редактор
„Свободи", починав 1893 року кампа
нію за заснування „народної органі
зації для українців, розсіяних по всій
країні". Найбільше ж він бажав, щоб
його українські земляки і співгрома-
that would take care of the young fa
mily's immediate needs for a year or
more.
A dozen years later, a young woman
in Ukraine, in the land of Halychyna,
set in her hut transfixed as she stared
with disbelief at a message advising
that her husband, who had recently
emigrated to America to seek fortune,
had been killed in a railroad accident.
Her deep sorrow and immediate and
desperate concern for her young chil
dren was tempered somewhat by ano
ther message that her beloved mate
had been given a decent Christian bu
rial by members of a fraternal bene
volent society to which he belonged and
that she was the recipient of a life in
surance benefit of $1,000 to be paid by
the same organization.
Five decades later, in 1967, a Ukrain
ian Canadian mother of three young
children, not yet of school age, widow
ed by a hunting accident, numbly whis
pers a sobbing "thank you" to a branch
secretary who is handing a check for
$20,000 to her as beneficiary of her
late husband's life insurance certificate
in a fraternal society.
In all of the above situations the un
timely death of the breadwinners were
disasters that would have wrecked the
surviving families and caused helpless
children to suffer the cruelest of hard
ships had not the fathers held life in
surance memberships in the Ukrainian
National Association. This, in part, was
exactly what Father Gregory Hrushka
fought for when he, as editor of Svo-
boda, crusaded in 1893 for "a national
organization for Ukrainians scattered
across the land." Above all he wanted
his Ukrainian kinsmen and fellow-im
migrants to unite in their new home
land, to open their hearts to one an
other, to exchange ideas, and to solve
problems together for "one man can
not help all, but all can easily help
one."
Svoboda's stirring and soul-searching
appeals bore fruit on February 22,
22