Basic HTML Version
m але He завжди так було. До 18-ої
Конвенції УНСоюзу, що відбулася в
Дітройті 1933-го року, головний пред-
сідник взагалі не працював у Голов
ній Канцелярії, а тільки час від часу
приїздив до неї, одержуючи місячно
100 долярів і зворот коштів. Наприк
лад, Микола Мурашко, що був обра
ний 1929 року на головного предсід
ника На 17-ій Конвенції в Нюарку, до
1933-го року жив у Рочестері. Щойно
чергова, 18-та Конвенція в 1933-му ро
ці схвалила, що головний предсідник
повинен працювати постійно в Голов
ній Канцелярії. Тепер обставини змі
нились до такої ліри, що не можна со
бі уявити нормального функціонуван
ня і Головної Канцелярії і УНСоюзу
без щоденної праці головного предсід-
ника.
Бюро головного предсідника Йоси
па Лисогора займає одну кімнату, із
згаданою вже конференційною залею
побіч. Що робить, яку щоденну пра
цю виконує головний предсідник? У
першу чергу він є шефом Головного
Екзекутивного Комітету,, що склада
ється з шести осіб, як і головним реп
резентантом та виконавчим урядов
цем всієї установи. Він скликає і про
водить нарадами Головного Екзеку
тивного Комітету кілька разів річно і
річними нарадами Головного Уряду
УНСоюзу. Крім повного Головного
Екзекутивного Комітету, існує ще сво
єрідна „Мала Екзекутива", що скла
дається з тих екзекутивних урядовців,
які повночасно затруднені в Головній
Канцелярії: крім головного предсід
ника, заступник головного предсідни
ка і керівник рєкордового департамен
ту, головний секретар і керівник ор
ганізаційного відділу та головний ка
сир і керівник касового департаменту.
Ця „Мала Екзекутива"
>
крім постій
ного індивідуального контакту і поро
зуміння, відбуває часто свої наради
для вирішення і полагодження поточ
них справ і проблем. З трьома іншими
екзекутивними урядовцями, що не
працюють у Головній Канцелярії,
предсідник підтримує контакт телефо
ном чи листовно.
До щоденної бюрової праці предсід
ника належать, здавалося б, мільйон
і одна справа. Він має останнє слово
в усіх рішеннях, він підписує урядо
ві документи і чеки, він має нагляд
над усіми департаментами: касовим,
рекордовим, організаційним і видав
ничим та над Союзівкою. Він приймає
гостей і полагоджує кореспонденцію,
якою його засипають члени УНСою
зу і громадяни в усіх можливих спра
вах, включно із зажаленнями на спіз-
нений друк допису в „Свободі". Давня
звичка всі свої надії покладати на
„цісаря" у нас ще далеко не переве
лася. Очевидно, що до найважливі
ших справ і рішень головного пред
сідника та „Малої Екзекутиви" на
лежить розв'язування інвестиційних
та організаційних проблем.
Головний предсідник є головним
„босом" працівників усіх департамен
тів, і для них його двері завжди від
криті так само як для екзекутивних
урядовців.
Це — тільки найбільш загальна ха
рактеристика
праці
теперішнього
„предееди" УНС п. Йосипа Лисогора.
До цього додати б, що наша громада
вже традиційно наділяє головного'
предсідника УНС безліччю всіляких
інших загальногромадських обов'яз
ків і відповідальностей. Головний
предсідник Й. Лисогір є рівночасно ек
зекутивним віце-президентом Україн
ського Конгресового Комітету Амери
ки, активним і провідним членом ба
гатьох інших у)Станов. Такі справи, як
встановлення і відкриття пам'ятника
Тарасові Шевченкові у Вашингтоні,
недавній Світовий Конгрес Вільних
Українців, відвідини і привітання Вер
ховного Архиєпископа і Кардинала
Блаженнішого Йосифа Сліпого, 75-
літній ювілей УНСоюзу — велика ча
стина, а часто й більшість цих справ
вирішувались та полагоджувались з
бюрі п. Лисогора, який часто повто
рює засаду, що була могтом його час
тини в армії ген. Паттона під час дру
гої світової війни в Европі, в якій він
служив в ранзі капітана: „Трудне ви
конуємо зараз, а неможливе може
212