Basic HTML Version
ших українських земляків за океа
ном;
3. Доручує і уповноважнює УККА
поробити старання для зорганізуван-
ня в нашому краю чисто гуманітар
ного і неполітичного Українського
Воєнного Комітету Допомоги Воєнним
Жертвам і Втікачам та й передати в
його руки обов'язки укладати пляни,
зосереджувати, адмініструвати або
спонукати прийняти під свою опіку
засоби, призбирані для допомоги ук
раїнським жертвам війни і втікачам
усюди, де вони не були б, постачати
харчі і вбрання, дбати про захист та
й інші життєві конечності, як теж ме
дичні й інші услуги.
4. Доручає і уповноважнює УККА
розголосити належно безвихідне по
ложення українських воєнних жертв
і втікачів та подати це до відома від
повідальним американським урядо
вим чинникам, Червоному Хрестові,
Адміністрації Реліф і Регабілітації
Об'єднаних Держав, як теж іншим то
го рода установам з метою дістати
від них поміч і співдіяння при органі
зуванні вище пропонованої українсь
кої допомогової акції".
Перші організаційні кроки
Згідно з постановою Другого Кон
гресу УККА, почалась акція створен
ня комітету для допомоги українцям,
які потерпіли у війні, однак, зразу ж
виявились великі труднощі формаль
ного характеру: в той час почали ін
тенсивну працю загальноамерикансь-
кі та міжнародні допомогові організа
ції, і треба було знайти з ними поро
зуміння.
У загальній американській акції
допомоги жертвам війни українці бу
ли досить діяльні. їхні збірки на фонд
Американського Червоного Хреста
давали поважні суми, і преса подава
ла про це докладні ЗЕІДОМЛЄННЯ. Та
кож проголошений Урядом продаж
бондів на оборонний фонд Америки
знайшов широкий відгук в українсь
кій громаді, яка створила під прово
дом д-ра В. Ґалана спеціяльний ко
мітет, котрий
з
допомогою українсь
кого Будівельного Товариства у Фі
ладельфії розпродав державних бон
дів на суму понад 5 мільйонів доля-
рів і закупив два вантажні воєнні ко
раблі.
Справа допомоги українцям, які
потерпіли у війні, знайшла ще щирі
ший відгук в українській громаді. То
му на засіданні Управи УККА 16-го
березня 1944 р. в готелі „Пенсильве-
нія" в Ню Иорку обрано комісію, яка
мала докладно дослідити цю пробле
му. До цієї комісії обрано: д-ра Луку
Мишугу, д-ра Лонгина Цегельського
та паню Олену Штогрин.
У квітні 1944 р. члени цієї комісії
відбули поїздку до Вашингтону, щоб
там в урядових установах дістати то
чні інформації про можливості вести
допомогову акцію для українців в Ев-
ропі. Члени Комісії звернулись до
Управи UNRRA (United Nations Re
lief and Rehabilitation Administra
tion), що в той час була головною до-
помоговою інституцією для всього сві
ту, і відвідали Управу Американсько
го Червоного Хреста.
На основі зібраних інформацій
складено плян створення допомогово-
го комітету, що мав діяти в системі
допомоги, яку вели урядові й міжна
родні організації. UNRRA мала най
більші можливості вести допомогову
акцію в різних країнах, але з нею мо
гли співпрацювати лише організації,
визнані Президентською Воєнно-До-
помоговою Контрольною Радою (Pre
sident's War Relief Control Board) та
членами Американської Ради При
ватних Агенцій для допомоги за кор
доном (American Voluntary Agencies
for Foreign Service). Крім того, на
висилку харчів, одягу та грошей тре
ба було мати дозвіл Державного Де
партаменту. Для розподілу допомоги
на місцях треба було створити власні
представництва, бо великі організа
ції, головно UNRRA, допомагали всім
жертвам війни без різниці віри чи на-
ціональности.
Виникла ще одна трудність: амери
канські українці хотіли допомогти та-
10k