Basic HTML Version
його квестором, а з весни 1922 р. та
кож секретарем. В липні 1922 р. по
кінчив в цьому університеті студії.
Під час виборів до польських законо-
датних органів восени 1922 р. (бойко
тованих українцями в Галичині) си
дів у тюрмі. Ще раз був арештований
в
часі пацифікації 1930 р. і просидів
тоді в тюрмі три місяці.
Від осени 1923 року став членом
редакції найстаршого українського
щоденника „Діло" у Львові. Вже в
лютому 1927 року став головним ре
дактором „Діла".
Тоді ж у двадцятих роках починає
В. Мудрий політичну діяльність. В
липні 1925 року був співосновником
Українського Національно - Демокра
тичного Об'єднання — УНДО. На
З'їзді УНДО в 1926 році був автором
програми УНДО і основного рефера
ту про нього, як теж і політичних ре
золюцій. На черговому з'їзді вибрали
його першим заступником голови
(головою був Дмитро Левицький).
Через десять років після виходу на
політичну арену Василь Мудрий був
уже на самій вершині політичного
життя: в 1935 році став головою УН
ДО, сеймовим послом, головою то
дішньої Української Парляментарної
Репрезентації та віце - президентом
(віце-маршалом) Варшавського Сой-
му, проводячи дуже тоді непопуляр
ну серед українського громадянства,
складну та невдячну нормалізаційну
політику. Чотири роки на цьому ви
сокому становищі були виповнені
живою посольською працею: інтер
пеляції, промови, конференції, комі
сійні праці, інтервенції, закордонні
подорожі (Женева, Будапешт і т. д.),
часом головування на пленарних
засніданнях Сойму. Прізвище В. Муд
рого часто появлялося в закордон
них часописах, що цікавилися полі
тичним життям т. зв. національних
меншин поверсальської Польщі.
Праця „Просвіти" у Львові в часі
поміж двома світовими війнами тісно
зв'язана з прізвищем Василя Мудро
го. Вже восени 1921 року вибрали йо
го до Головного Виділу. Від 1925 до
1931 був секретарем „Просвіти" і ре
дактором п'ятьох її календарів - аль
манахів. В роках 1932 — 1939 був
першим заступником голови „Просві
ти" (головою був тоді д-р Іван Брик).
Від осени 1931 до весни 1933 В.
Мудрий був головою Комітету будови
нагробника на могилі Івана Франка у
Львовні і в цьому характері відкрив
його святочно в травні 1933 року.
Двічі, бо за головства Василя Сте-
фаника і Богдана Лепкого, був уря-
дуючим заступником голови Това
риства українських письменників і
журналістів ім. Івана Франка.
Всі свої надбання, а в тому числі й
цінну бібліотеку, втратив В. Мудрий
під час першої большевицької окупа
ції в роках 1939-1941. Цей час пере
був він у Кракові.
Коли в 1944 році знову зближалася
большевицька навала, В. Мудрий ви
їхав з Дружиною на захід. В Німеч
чині зразу включився в громадську
й політичну діяльність в сумних
післявоєнних місяцях і роках. Від
1945 року був співосновником і пер
шим головою Центрального Пред
ставництва Української Еміграції в
Німеччині. Ще раніше , бо в 1944 p.,
був зв'язаний з Українською Голов
ною Визвольною Радою, одним із за
ступників голови якої був до 1947 р.
Був співосновником Української На
ціональної Ради в Німеччині та за
ступником голови її Виконного Орга
ну за І. Мазепи.
В 1949 році прибув з великим чис
лом т. зв. переміщених осіб до Ню
Йорку. Обмежені можливості україн
ської американської преси не дозво
лили йому продовжувати редакційну
працю, до якої був найліпше кваліфі
кованим. Після перших важких мі
сяців запросив його на працю Укра
їнський Конгресовий Комітет Амери
ки. Праця в бюрах УКК, в останніх
роках на начальному становищі, ор
ганізаційні поїздки, промови, реда
гування закликів, резолюцій, мемо-
ріялів, переписка, участь в числен
них засіданнях, комісіях, нарадах —
ось що виповнювало й виповнює час
перебування немолодого вже ювілята
в цій країні.
Поза Конґресовом Комітетом Василь
Мудрий працював і досі працює в ЗУ-
АДКомітеті, як екзекутивний дирек
тор, як містоголова Об'єднання Укра
їнців в Америці „Самопоміч", як ре-
31