Basic HTML Version
РОКИ ІДУТЬ. ..
Написав ВОГ,
Роки ідуть. Десятиліття
В минувшість кануть,
—
ніби ті
Зірки на небі золоті.
Що з вечора так ясно світять,
А ранком никнуть у тумані,
—•
Були й нема!
І знову сяє
Пресвітле сонце, знову квіти
Звертають свої голівки,
Неначе кожна з них благає:
„На мене, сонечко, світи!"
Оттак і ми до тебе, Року
Новий, звертаємо думки
І з чаркою винного соку
В руках, веселі співанки
Співаємо тобі, як Ладі,
І задурманені і раді
Не знать чому, веселимося!
А тут таке скрізь завелося,
Що жах згадати.
Зависть, злість,
Жеруться ближні, як за кість
Собаки на сміттю.
Баґнети,
Гармати, танки, кулемети,
—
Народам тільки і журби
Як прийде зудар, то щоби
Покласти якнайбільше трупа,
Завдати якнайгірших ран,
І накувать нових кайдан
На руки ближнього.
Ах, глупа!
Надія твоя, мій ти, брате,
Що рік новий нам може дати,
Чого не дав старий.
0, горе тому,
Що на порозі свого дому
Вичікує, як гостя,
—
долі!
Не дочекається ніколи!
Бо долю треба притягнути
Ш ЛЕЇ ІКНИ
Сильною, певною рукою.
Хто з нас бажає вольним бути,
Той мусить вибороти волю
В важкім змаганні з ворогами
І в лютім бою із собою,
Та з власними таки гріхами!
Пропащі, бідні ті народи.
Що ждуть припадку і нагоди,
Котра колись їм принесе
Державу, славу, волю, все,
Чого душа лиш забажає.
Хто легковір, нехай чекає!
А ти, мій брате, не чекай,
Бери мітлу, і замітай
Своє подвір'я, плуг стали,
Потоки ладь, муку мели,
Як треба, косу в кузні куй,
І ціп хапай, і в жменю плюй,
І не дивися скільки їх
Тих ворогів важких твоїх,
Бо з ними 'чорт, з тобою Бог,
І ти сильніший десятьох
Наємників деспота-ката,
І мусить раз прийти відплата!
Ось брате мій, Новий наш Рік,
Щоб не були ми, як торік,
В безсиллі тілом, серцем кволі
Зі струпами на тілі, голі,
Поміж живими, ніби тіні
Неначе сови, що вночі
Віщують лихо,
А щоб були все і всюди
Готові на найважчі труди,
Для оборони чести й слави
Заступники святої справи.
Тому чоло вгору, а страх на бік!
Бажаю в цей вам Новий Рік!!