Basic HTML Version
сиксті фор. Якраз тепер могла б со
бі брати старечу пенсію, совшел секю-
ріті, колектувати та й жити, як у Бо-
го за плечима! А тут тобі прийде
смерть — ані круть, ані верть!
— А гроші ґовермент забере . . .
— Шур, що забере, коли не має
жадної фамілії.
— - Гей, яка ж то красна дівчина
колись була! . . Ти собі пригадуєш,
як на Самільковому весіллю побились
за неї русскі хлопці з нашими, га
личанами ?
--• Та чому не пригадую. І ти тоді
добре хапнув кріслом по голові.
— Ех, бувало-бувало . . .
І полинули словами-гадками в кра
їну минулих днів, коли ще вони обоє
були молоді, як заробляли всього-на-
всього чотири доляри в тиждень, а з
того відкладали доляра на „шифкар-
ту" додому, коли ще не мали повних
Над покореним степом ще північ
повзе,
Гайвороння кружляє крізь хмари .
.
.
/
за краплею крапля паде в чорнозем
И виростають із крапель цих заграви.
Руки сковані путами, зціплений жах,
Сходять кров'ю роз'ятрені рани.
І про волю, що стане на вістрі ножа,
Снить самотня могила під Каневим.
Хай сторожать її! Хай стріляють
з рушниць!
„клозетів" з різним шматтям, а по дві
сорочки на зміну . .. Та це їх тоді не
турбувало, бо в їхніх жилах бушува
ла буйна молодість, світ і життя сто
яли перед ними отвором, тільки бери,
хватай руками, скільки хочеш і пий,
як джерельну воду з криниці.
Чудно й дивно, як це воно діється,
що декілька рядків друку з чиєїсь
посмертної згадки мають силу воскре
сити в твоїй душі цілий світ, якого
вже не буде! Все, що давно віджило
своє, померкло, відгомоніло — встає
ще раз, як живе, перед твоїми очима,
саме в момент смерти близької чи
знайомої тобі особи . . .
Ну, а чия ж це заслуга, як не на
шої старушки „Свободи"?
мо словами пана Татуха, який почи
нає читати газету спереду, у відміну
від пані Татушихи, для якої світ і
життя замкнулися, як книжка, на по
смертних згадках у „Свободі".
(Мабуть чують, що час їхній вибив!)
Бо жорстоким століттям напружена
міць
Вже від болю не вдержиться
—
вибухне!
І з розкованим ревом
—
мотор і мотор
Ген
—
на північ закрутись
півколо...
І дрижатиме пустка від наших когорт,
І блищатиме віддаль від шоломів.
ТАРАСОВА НІЧ
Написав Андрій Гарасевич
н