Basic HTML Version
дено на 890 метрів, на шахті 4-21 трес
ту „Сталінвугілля" — на 720 метрів,
а стовбур шахти „Кочегарка" пог
либлено до 860 метрів.
У багатьох старих гірничопромис
лових районах внаслідок тривалої ро
зробки родовищ різко скоротились
можливості закладати нові шахти на
малих і середніх глибинах. Нове ша
хтне будівництво в цих районах пля-
нується тепер переважно на глиби
нах у 900-1200 метрів.
Ведення гірничих робіт на вели
ких глибинах пов'язане з потребою
вирішити ряд складних технічних пи
тань: зниження температури в гірни
чих виробках, яка в Донбасі на гли
бині 1200 метрів досягає 40-50 ступ
нів Цельсія, їх првітрювання, бо
ротьба з підвищеним газовиділен
ням та ін.
Ідея розширення меж Донецько
го басейну виникла ще в першій по
ловині минулого сторіччя. До рево
люції проведено деякі розвідувальні
роботи, але практичними успіхами
вони не увінчалися. Широкого розма
ху ці роботи набрали лише в після
воєнний період. У районі Новомос-
ковського і Павлограду на Дніпро
петровщині виявлено продовження
кам'яновугільних покладів за старою
межею Донбасу, в його західньому
секторі.
Основоположниками п р о б л е м и
Великого Донбасу, суть якої зводить
ся до можливости розширення меж
басейну в західньому, північному і
східньому напрямках, слід вважати
ттвох вчених - - О. Карпинського та
П. Степанова. Акад. О. Карпинському
належить пріоритет в накресленні
можливих меж Донецького басейну,
які випливають з його теоретичних
поглядів , висловлених ще наприкін
ці минулого сторіччя. Проф. П. Сте-
панов у 1932 році вперше намітив за
хідній контур Донецького вугленос
ного карбону, проводячи його до ра
йону Полтави.
В 1925-1928 роках почали прова
дити комплексні розвідувальні робо
ти над встановленням можливого
контуру Великого Донбасу. Найбіль
шого розвитку вони набрали з 1932
року. Всі дослідження провадились
тоді під керівництвом П. Степанова.
Внаслідок комплексних геолого
розвідувальних і геофізичних робіт
виявлено приблизний контур Велико
го Донбасу, який простягається зі
сходу на захід на 1300 кілометрів (від
Каспійського моря до Ромна, Сумсь
кої области). Загальна площа його
дорівнює 117 тисячам квадратних кі
лометрів.
Площа Донецького басейну в ці
лому тепер значно збільшилась і до
рівнює близько 40 тисячам квадрат
них кілометрів. Територіяльно вона
умовно поділена на три сектори: за
хідній, який прилягає до південно-
західньої частини Донбасу; північ
ний, розташований на північ від Лу
ганського і Лисичанська; східній, я-
кий є продовженням Шахтинського
та Білокалитвенського районів (Рос
товська область).
Найсприятливіші в промисловому
відношенні результати одержано в
західньому секторі Великого Донба
су, де вперше встановлено промисло
ву вугленосність долішнього карбо
ну, що різко збільшило запаси басей
ну, наблизило можливу розробку ву
гілля до одного з його основних спо
живачів - - металюрґійних заводів
Предніпров'я та Преазів'я, а також
значно збільшило ресурси вугілля, я-
ке йде на коксування.
До західнього сектора Великого
Донбасу належить широка площа,
розташована на південь і південний
захід від Красноармійська і Сталіно-
Макіївського районів басейну. Про
мисловий інтерес для вугільної про-
мисловости нині становить територія,
розташована на захід від залізниці
Сталіно-Маріюпіль до села Царичан-
ка, Дніпропетровської области, дов
жиною близько 300 кілометрів і пло
щею до 7 тисяч квадратних кіло
метрів.
Ця площа умовно поділена на за
хідній Донбас, розташований на за
хід від залізниці Красноармійське-Си-
нельникове, і південний Донбас, за
межі якого прийнято на сході заліз
ницю Сталіно-Маріюпіль, а на заході
— лінію Красноармійське-Синельни-
кове. Територія південного Донбасу
розташована за 45-50 кілометрів на
160